Сторінка
2

Трансакційний аналіз. Е. Берн, Т. Харріс

стан "Я", коли домінує вільне дотримання влади, відчувається як са­мозахоплення владою, яка живе як чуття "Я";

виконавча влада схожа на той стан, в якому перебуває у певний мо­мент найбільша кількість активного населення, наділеного владою.

Далі замість наукового розв'язання цього тугого вузла, Берн зісковзує в світ метафор, де можна приємно себе почувати (як у світі поезії), але ні на йоту не зрушитися з місця у розкритті справжніх закономірностей. Варто придивитися до стилю самого автора: "В даній системі зісковзування із од­ного стану "Я" в інший зумовлено трьома силами, які діють на кожний стан, проникливістю кордонів між різними станами та об'єктом повноважень кожного стану "Я". Коментарі зайві: Берн критично ставиться до фрейдівського опису "психічної енергії" та "надання повноважень". Але сам мало просувається вперед: бракує головної концептуальної схеми. Ста­ни "Я" відділені, але феноменологія їхнього зв'язку так і не з'ясована.

Загадка співіснування минулого, майбутнього і теперішнього в одній душі має бути розкритою в концепціях розвитку психічного. Але саме ідея розвитку була втрачена для Берна. Насамперед він не висвітлив супереч­ності попереднього шару психічного, щоб показати необхідність виникнення шару наступного. У психіці, дійсно, те, що було якось сформовано, включе­но у взаємодію зі світом, з одного боку, має стереотип, щоб залишитися "навічно" у своїй структурі. З іншого боку, ця структура піддається впливу структур наступних і отримує від них певне забарвлення, водночас впли­ваючи на структури наступні. Виникають певні інтеграційні шари психічного, куди включаються всі події людського життя. Інтеграція є та­кож субординація, що приводить до єдності. При порушенні такої єдності субординоване стає автономним у своєму значенні, і настає роздвоєння осо­бистості — або в мотиваційній боротьбі, або в патологічних ускладненнях.

Найголовнішим питанням у становленні психічного є виникнення інтеграційних ланок-мотивів між елементами досвіду. Цією ланкою стає вчинок, який забезпечує феноменологічний рух психічного, перехід від одного шару, який себе вичерпав, до іншого, який дає особистості нові мож­ливості діяти. Саме вчинкова структура дає можливість інтегрувати весь досвід людини, адже вчинок має свою цілеспрямованість та набір засобів для досягнення цілей. Патологія виникає тоді, коли людина застигає на яко­мусь одному моменті вчинку. Розгорнутість учинкової поведінки є її дос­коналість і зрілість, що має завершуватися рефлексією та наставлянням на подальші вчинки.

Саме вчинок є механізмом досконалої інтеграції індивідуального досвіду і може включати досвід інших людей. А таке включення є основою децентрації. Так здійснюється справжня трансакція, і людина підноситься над власним досвідом, охоплює досвід людства, стає вселюдськістю і лише в цьому разі може визнати вичерпаним своє життя. Отже, трансакційний аналіз становить собою теорію особистості і соціальної поведінки та використовується як засіб для психотерапії та більш широких соціальних змін.

Центральною для трансакційного аналізу є практика, відома як stroking-прийом, — процес стимулювання і сприяння пізнавальним актам інших людей. Взірці прийомів формують загальну тему в головних субсекціях трансакційного аналізу.

Особистісна структура постає у взаємовідношеннях Батьків, Дорослих і Дітей. Ці терміни не виступають у своєму загальному значенні, але позна­чають "Я-стани", зв'язані системи зовнішньої поведінки та внутрішніх про­цесів. Вони формуються з самого початку розвитку людини. Батьківський "Я-стан" основано на встановленні обмежень, заборон та на годуванні, що є вираженням головних функцій батьків. Дорослий уміщує в собі реальність перевірки і можливість імовірнісного підрахунку. Дитина є вираженням почуттів, творчості або пристосувань, які походять із досвіду. Трансакційний аналіз пропонує методи для досягнення балансу енергії між "Я-станами", що має бути суттєвим для благополуччя індивіда, сім'ї або організації.

Комунікація визначається Берном як серія стимулів і відповідей з боку "Я-станів". Трансакційний аналіз приділяє особливу увагу тим стимулам і відповідям, які трапляються на психологічному рівні, які завжди не вер­бальні та позасвідомі для суб'єктів — учасників комунікації.

Існують приховані трансакції, і можна вважати, що вони вирішують реальний результат психічної зміни. Стимули та відповіді є сильними засо­бами, які люди використовують для впливу одне на одного.

Ігри — найбільш оригінальне поняття в трансакційному аналізі — тлумачиться за умови регулярного використання прихованих трансакцій, що дають підставу з'ясувати чинники "програшів" кожного з учасників си­туації. Гравці виходять із психологічних ролей Переслідувача, Рятівника або Переможеного та утворюють напрям, рутинний для часової структури, передбачають збудження та уникнення інтимності. Вони можуть бути згру­повані, починаючи з нижчого рівня надокучливості до кримінальної по­ведінки та охоплення великої частини щоденної активності.

Аналіз почуттів сфокусовано на можливості репертуару гніву, страху, печалі та радості або таких почуттів, як провина, біль, сум чи заздрість, які складені з двох або більше базових чотирьох почуттів,

Аналіз сценарію перевіряє плани, створені ще в ранньому дитинстві під батьківським впливом і спрямовані на створення найбільш важливих ас­пектів життя. Вони полягають у виникненні міфів із повідомлень, отрима­них щодо самості й світу, та входять в головні категорії ''переможця", успіху, "переможеного", які є толерантними, але незадовільними, "загубленого", який презентує проблеми різного рівня. Сценарії мають бути трансформовані через зміну рішення, яке заступає старі внутрішні обов'язки згідно з реалістичним і більш правильним світопоглядом.