Сторінка
10

Сучасні політичні процеси в Криму

3.3. Невирішеність соціально-економічних і культурних проблем кримських татар.

Облаштування та інтеграція в українське суспільство депортованих громадян, особливо кримських татар (забезпечення житлом, роботою, функціонування кримськотатарської мови і культури) належать до найбільш гострих соціально-економічних і політичних питань не лише Криму, але й України в цілому. Нижче аналізуються окремі аспекти зазначених проблем.

І). Соціально-економічна інфраструктура.

Станом на січень 2004р., в Криму 73% місць компактного проживання репатріантів не були забезпечені водою; 25% – електроенергією; рівень газифікації не перевищує 3%; каналізація й теплопостачання практично відсутні; дороги з твердим покриттям складають не більше 10%[41].

2). Забезпечення житлом.

128298 депортованих громадян сьогодні не мають власного житла. В черзі на одержання державного житла стоять більше 15 тис. сімей; 21 тис. індивідуальних забудовників не в змозі завершити будівництво власних будинків через відсутність коштів. За весь період повернення кримських татар було виділено біля 50 тис. ділянок для індивідуального будівництва житла[41].

Починаючи з 1988р., кримськими татарами було здійснено біля 6000 самозахоплень земельних ділянок для будівництва житла, з них узаконено – 5605 ділянок. Найбільша кількість самозахоплень приходиться на М.Сімферополь – 3795, Білогірський район – 920, Бахчисарайський район – 446, Ленінський район – 416[36].

3). Працевлаштування

Із 136 тис. працездатних з числа депортованих осіб постійну роботу мають лише 63 тис. чол. (біля 46%), а рівень безробіття серед них приблизно у вісім разів вищий, ніж у середньому в АРК[36].

В місцях депортації близько 70% кримських татар проживали в містах; після повернення в Крим понад 72% з них змушені облаштовуватися в сільській місцевості[36]. Це призводить до підвищення рівня безробіття, оскільки значна частина працездатного населення працює не за фахом, чи взагалі не може знайти роботу. Кримські татари змушені перебиватися випадковими заробітками, виживати за рахунок присадибного господарства, ринкової торгівлі.

4). Забезпечення землею.

В сільській місцевості проживають 193,3 тис. депортованих, у т.ч. дорослих – 155,9 тис. чол. Задоволено 39028 заяв репатріантів на отримання сільськогосподарських угідь із земель запасу та резерву для ведення власного підсобного господарства (53,4% від загальної кількості заяв кримчан, задоволених в АРК). Присадибними ділянками забезпечені практично всі репатрійовані громадяни[36].

Більш серйозною проблемою для кримських татар є виділення земельних і майнових паїв у процесі реформування КСП. Лише 19,7 тис. репатріантів мають право на земельний і майновий пай (з них 18,3 тис, або 9,4% від загального числа кримських татар, які проживають у сільській місцевості, його отримали). Отже, 90% кримських татар, які проживають у сільській місцевості, виключені з процесу паювання землі під час реформування КСП.

Згідно з чинним законодавством, розв'язання цієї проблеми може бути здійснене за рахунок земель наявного резервного фонду та земель запасу. Однак, такий підхід є неприйнятним для Меджлісу: землі запасу та резервного фонду мають нижчу якість, ніж уже розпайовані землі; до того ж, вони знаходяться далеко від місць компактного проживання кримських татар. Тому Меджліс заявляє про «ігнорування інтересів кримсько-татарського народу в процесі реформування земельних відносин в Україні». Тому зазначене питання необхідно перевести з площини політичного протистояння в площину діалогу та практичного вирішення проблеми.

5). Культура і освіта.

Задоволення культурних, освітніх, інформаційних потреб кримських татар є недостатнім. В АРК функціонують лише один Кримськотатарський драматичний театр (приміщення якого до того ж знаходиться в аварійному стані), лише одна Кримськотатарська бібліотека імені Ісмаїла Гаспринського. В автономії лише дев'ять шкіл з кримськотатарською мовою навчання; шкіл з двома мовами навчання (російською та кримськотатарською) – 33; класів з кримськотатарською мовою навчання в російськомовних школах – 81[35].

Видаються лише дві газети кримсько-татарською мовою («Кыырым» та «Яни дунья»). На Державній ТРК «Крим» працює кримсько-татарська редакція, мовлення якої становить 7% від загального обсягу мовлення компанії[35].

Лише 15,7% респондентів, опитаних соціологічною службою УЦЕПД в АРК, вважають достатньою кількість періодичних видань кримськотатарською мовою, 8% опитаних вважають, що таких видань повинно бути більше, 8,5% – що менше; для 59% респондентів – це питання байдуже. Кількість радіопередач вважають достатньою 15,4% опитаних; у тому, що їх повинно бути більше, впевнені 8,7% респондентів; а в тому, що їх повинно бути менше, – 8,5%. Така ж ситуація і з телепередачами: 15,4% опитаних задоволені їх кількістю, 8,7% – вважають, що їх повинно бути більше, 8,9% – що їх повинно бути менше.

Наведені дані свідчать, що жителі Криму інших національностей не усвідомлюють важливості створення належних умов для задоволення культурних, інформаційних, освітніх та інших потреб кримських татар.

6). Державне фінансування облаштування кримських татар.

Вирішення соціально-економічних і культурних потреб кримських татар потребує належного бюджетного фінансування. За експертними оцінками, на облаштування кримських татар потрібно, як мінімум, $3 млрд.; максимальні оцінки сягають $20 млрд. (лише житла необхідно 2 млн. кв. м). Таких коштів держава виділити поки що не в змозі. Загалом, у 1992-2005рр. на фінансування допомоги депортованим з державного бюджету України було виділено понад $300 млн.[43].