Сторінка
4
У зв’язку з цим, повертаючись до з’ясування питання про співвідношення згаданих понять, слід зазначити, що поняття “громадянська освіта” не слід ототожнювати з поняттям “політична освіта”, оскільки його зміст становлять не лише заходи політичного просвітництва, які можна розглядати як елементи громадянської освіти, але й масштабна система освітянської діяльності держави з підготовки фахівців у галузі теорії і практики політики та державного управління. Ці поняття мають точки дотику на так званому політико-функціональному рівні, коли постає проблема вирішення поточних завдань соціуму, його груп та інституцій через мобілізацію ресурсів системи політичної і громадянської освіти на конкретному історичному етапі розвитку (політична дидактика та її застосування на практиці). Але на інших рівнях політична освіта має цілі, які не є характерними для системи громадянської освіти. В першу чергу це стосується рівня цілісного пізнання політичного світу, який має, перш за все, політико-онтологічні цілі, які ми пов’язуємо, як зазначалося вище, з політологічною освітою.
Література:
1. До числа згаданих концепцій можна віднести “Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” (АПН України) та “Концепцію громадянської освіти в Україні” (Інститут громадянської освіти Національного університету “Києво-Могилянська Академія”). Запропоновано на розгляд громадськості і концепцію громадянської освіти, розроблену в рамках “Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства в Україні”, що включає в себе проект “Освіта для демократії в Україні”.
2. Див.: Васютинський В. Про особливості електорального самовизначення громадян України// Українські варіанти. – 1998. -№1. – с. 37 – 41; Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім’ї і становлення політичної психології індивіда //Людина і політика. – 2000. - № 5. - с. 67 – 71; Шахтемірова О. Ціннісні орієнтації та політична свідомість//Нова політика. – 1999. -№4. – с. 24 – 27; Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні// Нова політика. – 1999. – №4. – с. 28 – 32.
3. Див.: Erazmus Edward, Szczegola Hieronimus. Zarys metodyki podstaw nauk politycznych. Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1973. 218 s; Coimbra, J. L. et al. (1998). Work values in Portuguese adolescents: An exploratory study. Paper presented at the 6th Biennial Conference of the European Association for the Research on Adolescence. Budapest, Hungary, 3 – 7 July; Щербинин А. И. Вхождение в политический мир (Теоретико-методологические основания политической дидактики)//Полис. – 1996. - №5; Стюарт-Хилл Э. Вызовы российской политологии // Полис. - 1997. - №6; Казанцев А. А. Политическая наука: проблема методологической рефлексии (Обзор круглого стола) //Полис. – 2001. – с. 51 – 64.
4. Розвиток громадянської освіти в Україні /Збірник матеріалів семінару Київського проекту Інституту Кеннана та Інституту громадянської освіти НаУКМА, 2 жовтня 2001 р. – К.: Стилос, 2001.- 44 с.
5. Жадан І. Психолого-педагогічні проблеми політичної освіти молоді. – Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.—К., 2000.- Т. 18.- Політичні науки. - с. 91 – 95
6. Постанова президії Академії педагогічних наук України “Про концепцію громадянського виховання дітей і молоді” 19 квітня 2000 р. Протокол №1-7/4 – 49
7. Там же.
8. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Соціальна компетентність педагога як системотворчий чинник громадянської освіти і виховання” (м. Євпаторія, 26 – 28.09.2001 р.).// Інформаційний бюлетень проекту “Освіта для демократії». - Випуск 6.- жовтень 2001 року. – 153 с.
www.politik.org.ua
Завантажити реферат