Сторінка
1

Кормовиробництво на Півдні України

Розширення асортименту однорічних ярих кормових рослин та їхніх сумішок Традиційні дотепер в південних областях горохо-вівсяні сумішки дають добрий урожай на богарі не частіше одного разу на три роки, навіть за найідеальнішого підходу до технології їх вирощування. Природний антагонізм зазначеного поєднання рослин доведений сповна. Тоді чому ж успіх іноді буває?

Багато прихильників використання таких сумішок є й нині, вони палко й безапеляційно відстоюють свою правоту. Проте детальний аналіз такого “успіху” дає змогу зрозуміти, що справа тут, найчастіше, не в дотриманні, а, навпаки, у явних огріхах технології. Варто трохи погіршити умови для вегетації вівса (часто це робить і сама природа), як сумішка дає порівняно непогану врожайність. Тріумфові “умільців” немає меж! Утім, цей тріумф уявний. Бо неможливо знайти жодного випадку спостережень двох років поспіль, коли успіх вирощування таких сумішок повторювався б. Тож хіба це перспективна технологія?

Ліпшим варіантом, на нашу думку, слід вважати використання ярих вико-вівсяних сумішок. Вузьколистість вики знижує її респіраційний коефіцієнт більш ніж наполовину, порівняно з горохом, а це доволі актуально для посушливого Півдня. А втім, яра вика для зазначеного регіону поки що є малотиповою культурою. Немає для цієї зони і її стабільних сортів.

Інша річ — ярі хрестоцвіті та їхні спільні посіви з ярими злаковими. Ставку тут можна зробити на гірчицю білу й редьку олійну. Редьку з успіхом було апробовано ще у 1980-ті роки одеськими вченими П. Мартовицьким і К. Варламовою. З гірчицею в цьому регіоні робота велася лише в останні п’ять років. Об’єднаними зусиллями — моїми та кандидата сільськогосподарських наук В. Крючкова — доведено ідеальну пристосованість цієї культури до вирощування в зазначеній зоні.

У 2002 році гірчицю білу сорту Кароліна було висіяно 17 березня у СВК “Зоря” Саратського р-ну. Сівбу було проведено широкорядним способом — із шириною міжрядь 70 см. До середини травня ряди рослин зімкнулися, а до початку червня (у фазу цвітіння) висота рослин досягла 1,4–1,7 м (див. рис. 1).

У такій фазі біологічна врожайність зеленої маси становила 351 ц/га. Оцінка хімічного складу і поживності корму показала його чудові якості щодо загальної, протеїнової поживності і концентрації цукру. Вихід поживних речовин становив, за кормовими одиницями, 49,2 і перетравним протеїном — 6,8 ц/га. На кожну кормову одиницю припадало 138 г перетравного протеїну.

Годівлю худоби зеленою масою гірчиці провели лише з експериментальною метою. Експеримент засвідчив необхідність перехідного періоду у 3–5 діб для звикання корів до споживання гірчиці. Її зелену масу тварини добре поїдали протягом 11 діб з початку скошування, незважаючи на те, що за цей час фаза її вегетації істотно змінилася. Рівень згодовування цього корму довели до 40 кг зеленої маси на добу. При цьому удій зберігався на рівні 16–19 кг без зміни якості молока — гіркота в ньому не з’явилася. При переході фази повного цвітіння у фазу утворення стручків споживання корму стрімко знизилося, і його згодовування припинили. З решти посіву гірчиці зібрали насіння за його біологічної врожайності 19,5 ц/га.

У 2003 році виробничі випробування повторили й розширили. Цього року працювали з двома сортами гірчиці — Талісман і Кароліна. Погодні умови дали можливість посіяти культуру лише наприкінці першої декади квітня.

У перші півтора місяці вирощування було помітно істотне відставання фази розвитку посівів від минулорічних спостережень. Однак цвітіння гірчиці почалося лише на 3–5 днів пізніше тогорічного, за висоти стояння рослин 0,6–1,0 м. Незважаючи на істотну різницю у висоті рослин до початку цвітіння, гірчиця продовжувала набирати листостеблову біомасу, тобто виявила чудову пластичність щодо обсягу нагромадження, а як виявилося потім — і якості корму. Унікально посушливу весну на Одещині краще витримав сорт Талісман, що зумів сформувати понад 230 ц/га зеленої маси (Кароліна — 218). Більшою в Талісмана виявилася і зернова продуктивність — 14,4 проти 13,2 ц/га у Кароліни.

Уперше в нетиповому за погодними умовами 2003 році було виконано смугові посіви ярих злако-хрестоцвітих сумішок: гірчиця біла — овес, гірчиця біла — ячмінь-дворучка. Їхня продуктивність виявилася порівняно невисокою — 120–165 ц/га, але доволі значущою для екстремального року, коли горохо-вівсяні сумішки загинули або дали врожай зеленої маси на рівні 20–30 ц/га.

Стабільність урожаю і висока поживна цінність зеленої маси розглянутих сумішок свідчать про реальність їхнього включення до складу кормового клину в південних регіонах України. Не слід забувати, що описані сумішки — непогана сировина для заготівлі раннього силосу.

Ярі чисті й змішані посіви зазначених культур фактично є підстрахуванням і певним подовженням використання кормових озимих культур. Плануючи обсяги весняних посівів, варто брати до уваги обсяг і стан посівів озимих. Якщо з будь-яких причин їх було посіяно мало або вони серйозно ушкоджені під час перезимівлі, наголос слід робити на ярі в обсязі до 90% рівня посівів кормових восени. Отже, буде добре, якщо ранні ярі кормові культури забезпечать від 2 до 4 т зеленої маси на корову за сезон.