Сторінка
12

Розвиток живопису на Станіславщині ХІХ-ХХст. Натюрморт у творчості Я.В.Пстрака, М.Д.Сосенко, Каєтона Косинського

Якщо в портреті «Селянська дівчина», домінують ясний спокій і рівновага, то зображення «Про­давщиці помаранчів» (1903—1905, ЛМУМ) немов пронизане відчут­тям рухливої енергії, буянням життєвих сил. Митця в даному випадку приваблює жанровий ас­пект розв'язання, конкретизація характеру, він прагне лаконізму й пружної динаміки композиції зо­браження, що передавала б міцну й упевнену в собі натуру гарної молодиці в яскравому біло-черво­ному одязі з пласким кошиком в руці, в якому сліпучо-жовтою кулькою світиться помаранч. Різ­ка контрастність освітленої поста­ті жінки і червонястої глибокої темряви тла ліворуч, яке спри­ймається не площиною, а реаль­ним затіненим простором вулиці у поєднанні з лінійними контра­стами — перпендикулярний рух овальних окреслень голови, пле­ча, кошику,— відчутно динамізують твір, підкреслюють його пе­рехідний характер. Художника цікавить в даному випадку не стільки заглиблення в характер героїні, скільки можливість дати його в розвитку.

Творчим осягненням і поетич­ним відтворенням внутрішнього світу моделі позначений невеличкий «Портрет Йоасі Сосенко» (1910-ті pp., ЛМУМ), де змістов­но-психологічні завдання органіч­но співвідносяться з проблемами власне колористичного плану.

«Автопортрет» (1915, ЛМУМ), виконаний пастеллю на текстурі, дещо відрізняється від розгляну­тих зображень -— він сухуватий за живописним трактуванням і по­значений нальотом салонності — поширеного в той час явища в жи­вопису, зокрема портретному.

Еволюція портретного мисте­цтва М. Сосенка простежується досить легко навіть на цих неба­гатьох прикладах. Перший період пов'язаний ще з учнівськими ро­ками (1901 —1905), коли худож­ник, перебуваючи в Мюнхені й Парижі, будучи вправним рису­вальником, вихованим на акаде­мічних установках щодо композиції й колориту, активно включає­ться у пошуки емоційної виразно­сті кольору, у розв'язання пор­третної характеристики суто пла­стичними засобами. У 1905— 1910 pp. були створені кращі пор­трети художника. Змістовні й ви­разні його селянські образи, серед яких особливою поетичністю ви­різняються жіночі зображення. Мажорним колоритом і майстер­ним виконанням позначені числен­ні замовні портрети.

В доробку митця наявні також дещо салонні речі. 1910-ті pp. позначені шуканнями пленерності й витонченої колірної ритмічності у структурі живописного портрет­ного образу, та це не стає на за­ваді розв'язанню й суто психоло­гічних завдань. Сосенко належав до художників яскраво виражено­го живописного складу. Рання смерть (художник помер 45 років) не дала розвинутись таланту на повну силу, але й наявні твори по­казують непересічний дар Сосенка-колориста, який у поєднанні з огранічним чуттям композиції да­вав неповторний сплав емоційної насиченості образу, сприяючи розкриттю тих чи інших особли­востей характеру портретованого.[3]

Першим відомим буковинським майстром живопису у другій поло­вині XIX ст. вважається Каетан Косинський (1847—1905) , вихо­ванець Віденської академії ми­стецтв, що згодом працював у Мюнхені, а потім у містах Прикарпаття — Снятині, Галичі, Стрию і Дрогобичі.

1872 р. на виставці у Кракові художник експонував живописні твори, серед яких був і «Портрет селянського хлопчика» (1870-ті рр. місцезнаходження невідоме), факт, сам по собі важливий для простеження демократичних тенденційну розвитку жанру.

Осип Иосафатович Сорохтей народився 28 лютого 1890 року в селі Баранчиці Самбірського повіту на Львівщині, в сім'ї залізничника. З часом родина Сорохтеїв переїхала на постійне /проживання до міста Станіслава (тепер Івано-Фран­ківськ), де О. Сорохтей закінчив початкову школу і учитель­ську семінарію. Палка любов до малярства, яка проявилася в нього з раннього дитинства, привела його до Краківської /Академії мистецтв. Закінчив він її з відмінною оцінкою в 1920 році. В тому ж році після здачі екзамену на право викладання малювання О. Сорохтей повертається в Станіслав і Працює вчителем малювання в українській гімназії. Тут він створює численні жанрові композиції, сцени з життя міської та сільської бідноти, серію малюнків з історичного минуло­го. Малює в основному в техніці рисунку — олівцем, тушшю, аквареллю.

Цікава серія натюрмортів, скомпонованих з предметів побуту і знарядь праці. В них акцентується увага на своєрід­ній композиції і кольористичному вирішенні. Багато працює художник над портретами, в трактовці яких він нама­гається відійти від натуралістичного портрета як такого

В багатьох графічних портретах, виконаних О. Сорохтеєм, бачимо поєднання елементів дружнього шаржу і гротеск­ної форми. Ці ж риси позначились і на серії портретів ук­раїнських письменників та діячів культури.

Те, що художник застосовує жанр дружнього шаржу, не повинно викликати сумніву в ставленні Сорохтея до цих людей. Тут гротеск йде в парі з філософським розкриттям образу, спирається на конкретизацію певних життєвих рис та ситуацій.

Активно працює художник і в жанрі карикатури, яку спрямовує проти реакційних елементів. Свої карикатури він надсилає у львівські сатиричні видання.

З 1926 року Сорохтей працює в м. Снятині.

Тут народжується серія мальовничих пейзажів Прикар­паття і жанрових композицій з народного побуту. Ці його малюнки досить точні в передачі побутової та історичної дійсності. Сюди належать серії акварелей і графічних ма­люнків, з яких виділяються: «В городі», «Зустріч», «Везуть сіно», «Рубають дрова», «Інвалід», «Безробітні».

За період 1930—1939 років художник створює велику кіль­кість жанрових творів, основною темою яких є внедолений галицький робітник: «Направляють дорогу», «Брукують ву­лицю», «Ріжуть дрова», «Сцена на вулиці», «У коваля», «Фірман», «Штукатури» та інші.

В цих творах художник рельєфно вирисовує обличчя окре­мих фігур, немов вихоплює їх безпосередньо із самого життя.

Цілкий ряд графічних серій художник присвячує сценам полювання, циркових вистав, зображенню різноманітних тварин, в яких завжди бачимо гостроту виразу і щирість сприйняття.

У вересневі дні 1939 року, коли Радянська Армія звільни­ла Галичину, Сорохтей зрозумів, що настала світла сторін­ка в стремліннях художника — своїм талантом і працею слу­жити народові. Він береться за нові композиції, робить за­рисовки червоноармійців, малює портрети, організовує ми­стецьку молодь, бере участь в оформленні радянських свят, в організації гуртка образотворчих мистецтв, який в травні 1941 року вже влаштовує першу виставку образотворчого мистецтва Станіславщини. Він малює картини, які відо­бражають життя нашої сучасності.