Сторінка
4

Вишивка Покуття

Так мислить Михайлина Сабадаш свій рушник “Вівці, мої вівці”. На обох його кінцях розміщені широкі смуги візерунка, який складаються з чітко окреслених і щільно підігнаних один до одного ромбів. Кожний з них несе в собі один і той же візерунковий мотив, який починає звучати на повний голос лише в загальній композиції. Вишивальниця за традицією прагне поділити узор на три частини, але водночас не наважується роз’єднати задуману цілісну композицію, тому вона “ріже” її тонесенькою смужкою, але більше ні чим не відокремлює. Крім того, ця смужка має іншу роль: вона надає нового змісту “одрізним” трикутникам – вони стають схожими на ті лісисті гори, що оточують полонини.

Пісню, так само як і любов до квітів, до роботи, а особливо до вишивання, не можна вилучити із життя Михайлина Сабадаш. Сама вона не складає пісень, але життя свого без них не мислить. Може, тому, що в народній пісні майстриня не рідко черпає наснагу, творчу думку для своїх узорів. Приклад тому рушник, що зветься “Материн подарунок”. Це мудрий і щедрий материнський подарунок. Там, засіяне любов’ю, трудним щастям, мережать стежки жалю і печалю: по веселому червоному узору рука майстрині тонко й обережно вивела візерунок чорною ниткою. І наче чуєш знайоме: “Два кольори мої, два кольори .”.

Ясність задуму, гармонія і логічність в узгоджені орнаменту з формою і практичним застосування виробу характеризує Михайлина Сабадаш. Вона компонує їх з великим відчуттям ритму, наповненості площини, майже ніколи не перевантажує композицію, робить її надзвичайно врівноваженою і стрункою. Михайлина Сабадаш створює гарний рисунок і вміє кольором зробити влучний акцент.

Художниця завжди прагне м’якого переходу від темного, насиченого кольору до білого, незайманого тла. Вона часто полегшує бічний візерунок, насичує повітрям і забезпечує його вростання в полотно тоненькими кривульками різної конфігурації, які, звершуючи візерунок, гармонійно поєднують вишивку з тканиною.

Свої твори Михайлина Сабадашмислить не як щось абсолютно самоцінне. Вона бачить їх в інтер’єрі, у побуті. Щоб упевнитися в тому, досить глянути на асортимент решта створених нею. Крім рушників, що признані бути окрасою портрета на стіні, мисника або дзеркала, майстриня вишиває скатертини з серветами, окремі серветки під келихи з квітами або вази. Десятки різноманітних наволочок, а також покривала, портьєри вишитої її руками. Серед творів Михайлина Сабадаш ми знаходимо і багато одягу: жіночі і чоловічі сорочки традиційного крою та оздоблені, блузи та сукні.

Андрій Малишко якось сказав, що справжній поет той хто не тільки бачить навколишній світ, а й уміє малювати його своїми фарбами. Михайлина Олександрів Сабадаш малює світ ясними, опроміненими світлою любов’ю до рідної землі барвами малює закохано і щедро.