Сторінка
5
10. Хату майструють
(З гурту)
Місце обібране „підхоже". На деревеньку стяг ся. Треба майстрів. У жодному селі є свої майстрі. Між ними є більш похвалитні і більш спросні через те, а є і не помітні. Усяк собі рахуєть ся, кого взяти. Беруть завше не білше двох і з їх один старший і відповідалний за всячину. З ним і договір іде і йому і гроші видають ся до рук. Рідко хто бере їх зразу багато, бо білше замятні, білше розбору, а дїла менче. Договорюють оптом і поденно. А підйомка толокою і валькування теж. Заміток ніяких не має тут. Є, що закладають хату на вдівця, на бездітність, на позви, на осоругу від людей - це як яка недогода від хазяїна майстрам чи то харчю, чи так непривітністю якою, чи чим инчим. Але до закладчини ніяких заміток не має. А просто хазяїн покаже і місце, і деревню всю, і розкаже, з чого що майструвати і яку саме хату на зразок і на величину робити. При початку майстрам теж чарка горілки призвичаєна. За нею теж здоровкають ся: „дай Боже курінь цей зпясти у добрім здоровлї і у добрім здоровлї і пожити в йому". „Хай Бог дає час добрий"! І після цього ото вже і за сокиру беруть ся: ,,Боже благослови!" -скаже старший і почне цюкати, а за ним і другі робочі.
11. Хату підіймають
(З гурту)
Час, коли хату підіймають, зветь ся закладчиною або підйомкою. Коли вже майстрування хати закінчено, нову хату змайстрьовану треба підіймати. Не похазяйськи, як зараз же не підняти, через те довго і не гають ся з підйомкою. Знову людей збира хазяїн і знову толоку справляє. Усї тут у роботі", хоча усї за приводом старшого майстра і без його ніхто нїчого не буде сам починати. Главний майстер-привідця ще на світанні буде покашлювати коло хати - то він мітить, куди яка деревина і за якою буде подаватись. Хазяйка ще заранїш наготовила до сволока хустку і хустку на руку привідцеві. Де багатші хазаї, там і кожному майстрові буде по хустці. Давніш на той сніданок звуть, було, і попа, щоб місце посвятив і поблагословив хату нову, та тепер замісь попа хто в господарстві старший, то той обкропить свяченою водою місце і ямки на стовпи, посїє пшениці", а майстер прибє хреста з дерева на покутньому слупі. Поснідають, аби то чарку ту випить, за нею поздоровкатись: „Пошли, Боже, щоб і місце було гоже, і хата щаслива, і тим, хто в хатї, щастя і вік довгий". Похрестять ся всі і беруть покутнього слупа всі і несуть до ями. У яму хазяї кидають хлїб, сїль, зерно яке, гроші, а також камінь або вугіль - таке, що не зогнїє. Камінюку або грошинку заставляють укидать малих дїтей, бо дітям вік довший і довше буде памятати, і діти таки легші на руку і щасливіші. Упустять стовп, вирівняють і вкопують два чоловіки. Зараз же і всї стовпи будуть укопувати иншими робочими. На верх стовпів ощепини накинуть і сволок положать - оце і все головніше що до закладчини. Буває, по цьому всьому ще по чарці випють і скрапують в гору недопитками на дні, щоб слава хазяям була велика і вповні. Хустка од сволока належить теж головному майстрові. Звані люде росходять ся, а договорені майстрі залишають ся і вже сами всю далі роботу дороблюють по договору. Заміток на закладчинї не має инших, а тільки боять ся ото дуже майстрів, щоб не заклали хати на яке горе і через те годять дуже їм. Як саме можна закладати хату на нещастя, цього ніхто не знає, бо це якась потаємність самих майстрів.
12. Хату доробляють
(З гурту)
Після закладчини зостаєть ся легша вже робота. Зрідка тільки її докончають договорні майстрі; а то помалу хазяїн сам, а нї - з поденними домайстровує хату. Стіни закида, слижі вмостить, позавязати, стелю застелить, крокви здійме, влатає і вшиє - все сам помалу, а як ніколи самому, то наймом, поденщиною. Час до майстрювування хати не дуже вже такий швидкий і важливий. Ця робота часом і довго затягуєть ся, так буває, що і поговору чимало зазнає, бо то всяке знає, чого та хата не кінчаєть ся, чи то бідність перечить та самітність, без помочі, чи неохайність, ліньки. Буває, що й штук чимало докладуть з приводу цього. Діти під свято та парубки з дївками люблять гулять тут, і це вважається за нешкодливу річ, а навпаки, за бажанну, мов, хату хай веселять, може, завдадуть у ній веселощі і довічні. Часи останні’ все сутужніші і співів менчає, а попереду, за довільніших часїв, то по співах усе село знає, коли хата закладалась, коли хата дороблялась. А тепер усе наче доживає свій останнїй вік. Мляво стало ув усячині. Так не рідко буває, що в недоробленій хатї хазяїн одібє собі куток невеликий, обмаже і там аби боком усунутись гибіє літо, зіму, а там, гляди, і по два, по три роки, часом і вік звікує у тій щелинї, хата недороблена і зогнїє, і вік спаскужений буде нї про-що нї за-що. Усе в недостатках воно зависає. На це не має заміток, щоб майстрі або що закладали так хату. Ще не давно то казали, що то вся сила у розумі та в здоровлї хазяїна, а тепер білш звертають на часи лихі. Світ, мов, зміняєть ся — ніяк розживитись селянам.
13. Хату мажуть
(З гурту)
Якимись там часами хату геть же усю складуть. Вікон та дверей хоч і не буде, це не мішає хату починати мазать спотанову. У спотановім мазанню і найперша, і найтруднїша робота - валькування. Та й і теї менчої роботи - вирювнювання, викладання, шпорування, білїння - до гибели. Сама господиня усеї цеї роботи не одважить ся на себе саму скласти. Та й двом там дуже важко. Бува, але рідко, що сама собі господиня хату всю обмаже. Та й то кажуть, що так не обходить ся їй, або прислабне, або геть із сил вибєть ся. От через це і тут заведена толока. Тут ще більше буває людей, бо і жінок, і чоловіків сюди потрібно: те воду возить, те глину, ті кружком місять, а ті подають мазалницям, а мазалницї вже ліплять. Багато людей, білше мови, жартів, співів. Гоноблять так, щоб за день геть обмазать, урятнутись. Заміток при мазанню багато: а) спотанову хати нїхто не буде починати мазати на гнилій кватирі (третя у місяцеві), бо хата буде і сира, і холодна. А як немає як обійтись иначе, щоб не починати мазати на цій кватирі, то тодї хазяйка вимазує всї вугли у хатї до третьої кватирі, а вже після цього мажуть і на гнилій кватирі, - хата буде вже і суха і тепла; б) перший вальок глини небезпремінно повинна класти стара баба - така, що дітей у неї вже не буде, сказать: цигани минулись у неї, це на те, щоб „нечисти" в хатї ніякої не було - блошиць, тарканїв то-що; в) коли такої людини уже не знаходить ся, кладе котрий з чоловіків перший вальок; г) щоб чоловікові не класти першого валька і щоб замять це діло перед мазалницями, кладуть уперед, за день, за два перший вальок хто трапить ся з старих людей; г) кладуть перший вальок з середини на покуті, це, щоб звідси усе добре починалось; д) кладуть цей вальок небезпремінно під співи, щоб веселощі зачались і в життю господарів хати; е) треба щоб вальок прикладений був приятелем великим господарів хати, по цьому багато йдеть ся вдачі господарам; ж) у перший вальок умішують шерсть з худоби всякої, піря з птицї всякої, пашнї будлї-якої і часом і свяченого чого, як от ладанцю, дарничку, паски то-що, це все про ту худобку, щоб велась, дбаєть ся та про почесність господи; з) хрест, той що прибитий на закладчинї до слупа, геть умазуєть ся, так годить ся; одкидать його, щоб де зваляв ся, нї як не можна - цього ніяково припустити, як хто хоче з Богом у серцї жити.
Завантажити реферат