Сторінка
3

Д. Кобалевський – засновник новітньої системи музичного виховання

Достойное место в республиканских программах должны занять произведения выдающихся композито­ров народов Советского Союза: Н. Лысенко и Н. Леонтовича (Украина), 3. Палиашвили, Д. Аракишвшш .(Гру­зия), Уз. Гаджибекова (Азербайджан), С. Комитаса, А. Спендиарова (Армения), К. Чюрлениса (Литва) и других.

Все эти соображения о необходимых и возможных изменениях в новой программе по музыке необходима завершить одним в высшей степени важным замечанием: творчески подходя к программе, учитель ни в коем случае не должен разрушать ее тематическое построение потому что последовательное развитие определен­ных тем—основа основ программы.

Тематизм новой программы — это лестницы, ступени которой (темы) ведут учащихся к овладению музыкаль­ной культурой. Заменить одну ступень другой, вынуть хотя бы одну из них вообще — значит разрушить всю лестницу, лишить программу не только ее цельности, но и изъять из нее весь творческий, музыкально-педаго­гический смысл.

1.3.Суть шкільної програми Д.Кобалевс9ького.

Если говорить о «внутреннем пафосе» новой программы, то он ясно выражен в словах В. А. Сухомлинского, которые я взял в качестве эпиг­рафа к программе: «Музыкальное воспитание — это не воспитание музыканта, а прежде всего воспитание че­ловека». Как же я понимаю эти слова в применении к школьным занятиям музыкой?

Все формы музыкальных занятий со школьниками должны быть направлены на их духовное развитие. Почти любой, даже самый лаконичный, разговор о музыке может (и должен) помогать их познанию ми­ра, формированию их мировоззрения, воспитанию их нравственности.

взгляды учащихся на музыку неотделимы от их взглядов на жизнь вообще. Основополагающая задача учителя — помочь формированию этих взглядов своих питомцев. На успешное решение этой задачи и должны' быть прежде всего направлены внимание учителя, его творческая инициатива, его знания и опыт, его любовь к детям, подросткам, молодежи, его любовь к искус­ству и к жизни!

Значение музыки в школе далеко выходит за пре­делы искусства. Так же как литература и изобрази­тельное искусство, музыка решительно вторгается во все области воспитания и образования наших школь­ников, являясь могучим и ничем, не заменимым средством формирования, их духовного мира.

ІІ. Система музичного виховання Д.Кобалевського

Розглянемо найістотніші аспекти концепції Д.Кобалевського. Мета музичного виховання на його думку – формування музичної культури як невід’ємної частини духовної культури особистості.

У музичній естетиці під музичною культурою суспільства слід розуміти єдність музики та її соціального функціонування. Це складна система, що об’єднує музичні цінності, усі види діяльності щодо їх створення, збереження. Відтворення, поширення, сприймання і використання; суб’єктів такого виду діяльності з їх знаннями, уміннями і навичками; відповідні заклади з їх матеріальною базою, що забезпечують цю діяльність.

Музична культура особистості характеризується тим, якою мірою вона здатна засвоювати музичні цінності. На думку Д. Кабалевського, музичну культуру особистості визначають любов до музики і розуміння її в усьому багатстві форм і жанрів; особливе "відчуття музики", що спонукає сприй­мати її емоційно, відрізняючи хорошу музику від поганої; уміння чути музику як змістовне мистецтво, що несе в собі почуття і думки людини, життєві образи й асоціації, здатність відчувати внутрішній зв'язок між характером музики і характером виконання тощо. Отже, під музичною культурою особистості розуміють її індивідуальний соціально-художній досвід у сфері музичного мистецтва, зміст естетичного, цінніс­ного, особистісного ставлення до музики.

На відміну від Е. Жак-Далькроза, К. Орфа і 3. Кодая, Д. Кабалевський вважав, що в основі музичного виховання лежить активне сприймання му­зики. "Лише тоді музика може виконати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її й роздумувати про неї, — підкреслював педагог. — Справжнє, відчуте і продумане сприй­мання музики — основа усіх форм прилучення до музики, тому що при цьому активізується внутрішній духовний світ учнів, їх почуття і думки. Поза сприйманням музика як мистецтво взагалі не існує".

Учні мають учитися сприймати музику в будь-якій формі спілкування з нею, під час співу, гри на музичних інструментах, у процесі власне слухан­ня тощо.

Д. Кабалевський підкреслював важливість хорового співу для форму­вання музичної культури школярів. Увесь процес навчання співу має спри­яти активному, зацікавленому і творчому ставленню учнів до музики. Поступове набуття виконавської майстерності й збагачення загальної музи­чної культури дітей стають передумовами їх прагнення до досягнення, навіть при масовому музичному вихованні, рівня справжнього мистецтва. "Кожен клас — хор! — ось ідеал, до якого має спрямовуватися це прагнення", — писав педагог.

При цьому для дітей не повинно існувати жодних правил і вправ, відо­кремлених від живої музики, що вимагають заучування і багаторазових повторень. Протягом усієї роботи має панувати захоплююче мистецтво

Досягненню мети музичного виховання підпорядковане й вивчення му­зичної грамоти, яку Д. Кабалевський розуміє значно ширше — як музичну грамотність, тобто здатність сприймати музику як живе й образне мистец­тво, народжене життям і нерозривно пов'язане з ним. Засвоєння нотної грамоти не є самоціллю і повністю підпорядковане виховним завданням.