Сторінка
4

Теоретичні основи аналізу попиту та пропозиції

Запровадження максимальної ціни.

Як бачимо з рисунка, при встановленні Рmах<Р* величина пропозиції змен­шся від OQ* до OQ2, а величина попиту зростає від OQ* до OQ1. Утворюється хронічний дефіцит товару в розмірі O1Q2. Це сприяє появі чорного ринку та його надмірно високих цін (Рч.р). Адже завжди знайдеться певне коло людей, які купуватимуть товари за низькими контрольованими цінами і продаватимуть їх за високими чорноринковими. Існування чорного ринку буде можливим доти доки діятиме верхня межа ціни. Обсяги ж чорного ринку залежатимуть від того скільки людей погодиться виконувати роль покупців і продавців на ньому, не­зважаючи на заборону та покарання.

Встановлення максимального обме­ження ціни на рівні, нижчому за рівно­важний, виправдовує себе лише в екст­ремальних ситуаціях, коли виникає потреба забезпечити населення за доступни­ми цінами хоча б мінімумом товарів. Даний крок супроводжується запроваджен­ням карткової системи, тобто проводиться нормування з метою обмеження купівельної спроможності громадян. Нормування використовувалося в багатьох країнах світу під час або після війн, стихійних лих (землетруси, повені, посуха), коли мала місце нестача товарів першого вжитку (хліб, цукор, масло, м'ясо, бен­зин тощо). Уряд розподіляв серед населення лімітовану кількість обмежених у пропозиції товарів через купони або талони і досягав за короткий час хоча б част­кового розв'язання проблеми. Щодо адміністративно-командної економіки, то нормування є її характерною ознакою, що призводить до постійного дефіциту то­варів та довгих черг у крамницях. Виграє той, хто скоріше дістанеться прилавка або обійде закон. Подібна система розподілу життєвих благ є неефективною.

Прикладами запровадження максимальної ціни можуть слугувати на сьогодні контроль за квартирною платою, обмеження процентних ставок, вартість квитків на концерти суперзірок. Так, висока квартирна плата в багатьох містах світу (Нью-Йорк, Бостон, Париж, Варшава) спонукає уряди захистити громадян із низькими доходами, а також розширити доступ до ринку житла бідним. Для цього держава запроваджує максимальні ціни, нижчі за рівноважні. Однак подібний захід лише ускладнює проблему, оскільки низька контрольована квартплата не покриває ви­трат на утримання житла в належному стані та сплату високих податків за нього. Одночасно занепадає і нове будівництво. Подібна ситуація спостерігається і при обмеженні державою процентних ставок. Низькі процентні ставки не покривають витрат, пов'язаних із позичанням та ризиком несплати боргу, а тому просто не на­даються і є недоступними для тих, хто їх потребує. Встановлення максимальних цін нижче рівня рівноважних не завжди пов'язане з політикою уряду. Таку ситуацію можемо спостерігати при реалізації відносно дешевих квитків на концерт суперзірок, що супроводжується довгими чергами їхніх шанувальників. А це забезпечує безплатну рекламу та стимулює розпродаж касет і компакт-дисків, що є основним доходом виконавців.

Запровадження в законодавчому порядку мінімальних цін обмежує право продавців реалізувати товари за нижчими ринковими цінами. Мінімальні ціни спрямовані здебільшого на забезпечення певного рівня життя і визначають мінімальні (найменші) пенсії, стипендії, зарплату тощо. Крім цього, більшість державних програм, які регулюють ціни й доходи фермерів у сільському господарстві, базуються на концепції застосування мінімальних цін, вищих за рівноважні. Різниця між мінімальними і рівноважними цінами виплачюється фермерам у вигляді субсидій.

Запровадження мінімальної ціни Мінімальна зарплата на ринку праці

Мінімальна ціна може бути встановлена вище, нижче або на рівні Р*. Лише у випадку, коли Pmin>P*, обмеження ціни є результативним. Результатом обмеження є хронічний надлишок величини пропозиції, або нестача величини попиту (Q1Q2), що не може бути усунений ціновим механізмом, який втрачає свою розподільчу функцію. Тому виробництво стає невигідним, воно скорочується, а відтак скорочуються операції купівлі-продажу (від OQ* до OQ2).

Показовим прикладом запровадження мінімальної ціни є ринок праці, де на основі попиту на працю і пропозиції праці встановлюється ціна праці — заробітна плата.

Законодавче встановлення мінімальної зарплати, вищої за рівноважну, приво­дить до надлишку величини пропозиції праці порівняно з її попитом, тобто до по­яви безробітних. Серед безробітних (Q1Q2) є і ті, хто працював, але за даного обме­ження є звільненим (Q2Q*) і ті, хто не працював, але за даного обмеження виявив бажання працювати (Q1Q*). Чи можуть безробітні знайти роботу? Так, але для цього вони мають порушити закон, щоб нелегально влаштуватися за оплату Р1 яка значно нижча за прожитковий рівень. У даній ситуації виграють ті, хто зали­шився на роботі (ОQ2) і отримує високу мінімальну зарплату.

Лiтература

1. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение.- М., 1992.

2. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 1999.

3. Р.Барр. Политическая экономия: в 2-х томах/ Перевод в фр. – М., 1995.

4. Овчинников Г.П.Микроэкономика.–С.Пб., 1992.

5. Микроэкономика.// Под ред. Яковлевой. – М.: Изд-во МГУ им. Ломоносова, 1997.

6. Вернан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997, с. 767.

7. Алексеева В.Е., Арфеева М.В., Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург:Михайлова В.А.,1997, с.447.

8. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.518.

9. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1998, с.348, с.503.

10. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. С-Пб.: С-Пб. УЭФ, 1998, с.447.

11. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. С-Пб.,: Литера плюс, 1997, 448 с.

12. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика. Москва: МГУ, Издательство «ДИС», 1997, с.320.

13. Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во “Знання”, КОО, 2000, с.176.

14. Кара гадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. Київ: Четверта хвиля, 1997,с.208.

15. Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.

16. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.