Сторінка
2

Теорія споживчого вибору

Крива граничної корисності.

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву граничної корисності.

Крива граничної корисності прямує зверху вниз зліва направо і показує змен­шення граничної корисності у міру збільшення кількості спожитих яблук. Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, є постійни­ми величинами. Загалом цей закон по­ширюється на абсолютну більшість то­варів, хоча є і винятки. Це антикваріат, колекціонування марок чи монет, алко­голь, додаткові сигарети тощо.

Загальна й середня корисність

Загальна корисність (ТU) — це корисність, яку отримує спо­живач від використання товару загалом. Наприклад, від спо­живання усіх семи яблук. Загальна корисність є звичайною сумою усіх граничних корисностей. Якщо гранична ко­рисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загаль­ної Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься.

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву загальної корисності.

Крива загальної корисності.

Із графіка бачимо, що гранична ко­рисність є додатною (МU>0), коли крива загальної корисності спрямована вгору і зростає у міру збільшення кількості спо­житих яблук. Але зростання загальної ко­рисності щоразу зменшується, бо змен­шується величина граничної корисності. При МU=0 досягається максимальна точка загальної корисності (у нашому прикладі це 31 ютиль). Наступні одиниці спожитих яблук задоволення не прино­сять. Коли МU<0, то загальна корисність зменшується дедалі швидшими темпами.

Граничну корисність можна визначити через нахил кривої загальної корисності.

Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Наприклад, середня корисність чотирьох яблук розраховується так: 30/4= 7,5(ютилі). Кожне з чотирьох яблук приносить середню корисність або ступінь задоволення у 7,5 ютилі.

2.

Значно глибше пояснення поведінки споживача на ринку та досягнення ним максимальної загальної корисності грунтується на аналізі кривої індиферентності та бюджетної прямої. Цей аналіз використовує більшою мірою порядкові, ніж кількісні показники, а відтак виграє у порівнянні з теорією граничної корисності.

Крива індиферентності. Граничний коефіцієнт заміщення двох товарів

Крива індиферентності (від англ .indiference — невизначеність, байдужість) показує усі можливі комбінації двох товарів, які да­ють споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної ко­рисності і ставлять його у стан невизначеності. Деякі автори використовують термін "крива байдужості". На наш погляд, більш удалим є термін "крива індиферентності", оскільки спо­живач не є байдужим, а є індиферентним, тобто невизначеним, яку комбінацію товарів вибрати, оскільки вони для нього однаково бажані та дають йому однакову величину корисності. Нехай уявний споживач купує продукти харчування (їжу) та одяг. Він вибирає між комбінаціями А і В цих товарів.

Споживач при купівлі перебуває у стані невизначеності, оскільки кожна з комбінацій за величиною корисності є однаковою. Отже, споживач може віддати перевагу комбінації А, або комбінації В, або не віддавати переваги ні А, ні В. Вибираючи ту чи іншу комбінацію товарів, споживач виходить з індивідуальних смаків і вподобань.

Розглянемо ряд інших комбінацій товарів, щодо яких споживач є невизначеним і які дають йому однакову величину задоволення, чи загальної корисності. Для цього використаємо таблицю.

Використовуючи дані таблиці, побу­дуємо криву індиферентності, позначивши її буквою U.

Крива індиферентності є спадною, оскільки відображає обернену залежність двох товарів, які приносять споживачеві корисність. Кожна точка на даній кривій (А,В,С,В) відображає різну комбінацію товарів, але дає для споживача однакову загальну корисність. Комбінація А подобається споживачеві так само, як і комбінації В, С або В. Напрям кривої індиферентності вниз показує, що коли споживач зменшує кількість одягу, то це має збільшити кількість їжі. Переміщую­чись по кривій індиферентності від точки А до точки В, споживач обмінює три оди­ниці одягу на одну одиницю їжі. На проміжку від точки В до точки С уже одна одиниця одягу обмінюється на одиницю їжі. А на проміжку від точки С до точки В лише половина одиниці одягу може бути обмінена на одиницю їжі. Тобто стає де­далі менше одиниць одягу, від яких потрібно відмовитися, щоб отримати додатко­ву одиницю їжі. Кожна одиниця одягу стає ціннішою при зменшенні одиниць ку­пленого одягу, а кожна додаткова одиниця їжі стає менш цінною при зростанні одиниць купленої їжі.

Нахил кривої індиферентності становить граничний коефіцієнт заміщення (МRS), що показує, до якої межі споживач заміщуватиме їжу одягом, щоб отрима­ти ту саму загальну корисність.