Сторінка
2

Предмет і метод мікроекономіки

Пошук відповідей на перелічені запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати, зокрема, такі функ­ції:

1. Пояснення явищ які спостерігаються. Будь-яка наука має свої теоретичні постулати як вихідні позиції, взяті за аксіоми. Скажімо, для математики це — поняття точки, відштовхнувшись від якого можна визначити, що таке лінія, площина, фігура тощо. Для мікроекономіки такою “точкою” є теза, що при виборі варіантів поведінки економічні суб’єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Звичайно, у життя ми зустрічаємося з ірраціональною поведінкою суб’єктів. Однак її можна розглядати як відхилення від норми. Більшості господарюючих об’єктів властива раціональна поведінка.

Зиск може бути як поточним, так і перспектив­ним. Для економічного життя характерна супереч­ність між поточним та перспективним зиском, що на­зивається "ефектом Робін Гуда". Грабуючи багатих купців та роздаючи їхнє майно бідним. Робін Гуд по­ліпшував життя бідних. Однак, зрештою, купці вза­галі припинили постачання товарів у цю місцевість, що призвело до різкого зростання цін та погіршення життя бідних.

2. Прогнозування поведінки економічних суб'єк­тів. Результативність реалізації цієї функції мікро­економіки залежить від точності вихідних положень, які покладено в основу прогнозу. Ними є сформульо­вані під час досліджень економічні закономірності. Користуючись закономірностями, вивченими в курсі мікроекономіки, для прогнозування поведінки еконо­мічних суб'єктів, потрібно розуміти, що ці закономір­ності діють як тенденції і не обов'язково спрацьову­ють у кожному конкретному випадку.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки належить до так званого позитивного аналізу. До мікроекономічних проблем можна підходити також з позиції нормативного аналізу. Що передбачає оцінку правильності чи не правильності дій і відповідає на запитання “як має бути?”. Однак такий підхід тісно пов’язаний з економічною політикою і виходить за рамки завдань навчального курсу мікроекономіки.

2.

Економічний вибір - вибір найкращого серед аль­тернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Щоб отримати максимальну кількість товарів та послуг, виготовлених із обмежених ресурсів, товаровиробнику необхідно не тільки забезпечити використання всіх придатних для цього ресурсів, а і застосувати їх таким чином, щоб кожен з них вносив якомога більший вклад у загальний обсяг вироб­леної продукції.

Проблему економічного вибору відображає межа ви­робничих можливостей.

Важливі припущення:

· наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно,

· технологія виробництва не змінюється (const).

Крива виробничих можливостей.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей (А, В, С, D) характеризує максимальний обсяг виробниц­тва двох товарів одночасно, що свідчить про ефек­тивність використання наявних ресурсів.

Ефективність характеризує зв'язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю ресурсів, що застосовуються в процесі виробництва.

· Більша кількість благ, отримана від даного обсягу затрат означає підвищення ефективності.

· Менший обсяг благ від даної кількості затрат — зниження ефективності.

ð Збільшення виробництва товару X неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місце альтернативні витрати.

Альтернативні витрати - визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в про­цесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.

ð Крива має вигнуту форму: кожна додаткова кількість то­вару Х потребує все більшого скорочення виробництва то­вару Y.

ð Точка F знаходиться нижче кривої ABCD: вона являє со­бою неефективне використання ресурсів.

ð Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливос­тей: ілюструє обмеженість ресурсів графічно.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1. рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;

2. необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3. існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

4. опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

Розв'язання проблеми економічного вибору вимагає свідомої відповіді на три основні питання економіки: