Сторінка
3

Особливості ринків факторів виробництва

Дані продуктивності із таблиці 1 збережені в колонках 1-3, але тепер в колонці 4 передбачається, що ціна на продукцію повинна бути знижена, щоб реалізувати граничний продукт, який виробляється кожним додатково найнятим працівником. ГПГВ в продавця на ринку із чистою конкуренцією знижується по одній причині: зменшується граничний продукт; а в продавця на ринку із недосконалою конкуренцією – по двом причинам: зменшується граничний продукт і падає ціна на продукт, так як зростає випуск продукції.

Слід відзначити, що зниження ціни, яке супутнє кожному приросту випуску продукції, відноситься не тільки до граничного продукту кожного наступного працівника, але і до всіх попередніх одиниць продукції, які в протилежному випадку могли б бути продані по більш високій ціні.

Проілюструємо це твердження: граничний продукт другого працівника складає 6 одиниць. Ці 6 одиниць можна продати по 2,4 дол. за кожну, чи 14,4 дол. за всі. Але це не ГПГВ другого працівника. Чому? Тому що, щоб продати ці 6 одиниць, фірма повинна знизити на 20 центів ціну 7 одиниць продукції, вироблених першим працівником, - одиниць продукції, які б могли бути продані по ціні 2,6 дол. за кожну. Отже, ГПГВ другого працівника складає лише 13 дол. (14,4 дол. – (7*20 центів)). Аналогічно: ГПГВ третього працівника – 8,4 дол. Хоча 5 одиниць продукції, які виробляє цей працівник коштують на ринку 2,2 дол. кожна, третій працівник не дає приросту загального доходу фірми на 11 дол., якщо врахувати зниження ціни на 20 центів для 13 одиниць продукції, вироблених першими двома працівниками. В даному випадку ГПГВ третього працівника складає лише 8,4 дол. (11 дол. – (13*20 центів)). І так далі.

Отже, крива ГПГВ – крива пропозиції на ресурс – виробника, діючого в умовах недосконалої конкуренції, має тенденцію бути менш еластичною, ніж крива виробника в умовах конкурентного ринку (при чистій конкуренції).

При ставці зарплати, чи ГВтР = 11,95 дол., підприємець як в умовах чистої конкуренції, так і в умовах недосконалої конкуренції, буде наймати двох працівників. При ставці 9,95 дол. фірма в умовах чистої конкуренції винайме трьох працівників, а при недосконалій конкуренції – тільки двох. При ставці 7,75 дол. фірма в умовах чистої конкуренції винайме на роботу чотирьох працівників, а фірма при недосконалій конкуренції – тільки трьох.

Різницю в еластичності можна легко побачити, відобразивши графічно криву попиту фірми при недосконалій конкуренції та порівняти її із кривою попиту фірми при чистій конкуренції.

Крива попиту на ресурс виробника при недосконалій конкуренції падає вниз, оскільки граничний продукт зменшується та знижується ціна продукту по мірі росту випуску продукції.

					Точки на рисунках 1 і 2 розміщуються посередині значень, які відповідають кожному числу робітників, тому що ГПГВ повязаний з додаванням ще одного працівника. Таким чином, на рис. 2, наприклад, ГПГВ 2 працівника (13 дол.) розміщується не в точці 1 чи 2, а в 1,5. Подібне “припущення” дозволяє побудувати криву, яка падає безперервно, а не дискренто при наймі кожного наступного працівника.

Не дивно, що виробник в умовах недосконалої конкуренції менше реагує на зниження зарплати при найму працівників, ніж виробник в умовах чистої конкуренції. Стосовно небажання виробника в умовах недосконалої конкуренції використовувати більше ресурсів і відповідно виробляти більше продукції при зниженні цін на ресурс є просто реакцією ринку ресурсу на тенденцію до скорочення об’єму продукції на ринку при недосконалій конкуренції. При інших рівних умовах, підприємець в умовах недосконалої конкуренції буде виробляти любого продукту менше, ніж при чистій конкуренції. Для виробництва цієї меншої кількості продукції потрібна менша кількість ресурсу.