Сторінка
3

Ринок євровалют: причини появи та принципи функціонування

· Третій етап з 1968 по 1973 роки. В 1968 році в Брюсселі банк Morgan Guaranty створив клірингову палату Euroclear. В 1970 році в Люксембурзі створений Центр поставки єврооблігацій Cedel. Основними функціями нових центрів євровалют були: здійснення депозитарно-клірингових послуг на ринку єврооблігацій на умовах поставки проти платежу на сьомий день після висновку операції і обслуговування боргу з погашенням купонів і виплатою основної суми.

· Четвертий етап відбувався з 1973 до 2000 року. Криза Бреттонвудськой валютної системи, циклічну кризу 1973-1975 років і перший стрибок цін на нафту в жовтні 1973 року спочатку підірвали ринок єврооблігацій, а потім викликали бурхливий його розвиток. До початку 1973 року ринок цілком сформувався, придбав достатні розміри і певну тенденцію зростання об'ємів заборгованості урядів і міжнародних організацій (в порівнянні з 1970 роком загальна сума євроемісій виросла на 60 %, урядів - на 75 %, міжнародних організацій - на 90 %). Ринок єврооблігацій став другим каналом здійснення трансформації по терміну нафтодоларів і їх рециклювання. Країни ОПЕК частину своїх зовнішніх резервів могли не тільки направляти в короткострокові інструменти грошового ринку, але і вкладати їх в ліквідні облігації . За десять років ринок європозик виріс: в 1970 році сума емісій складала 3 млрд. доларів, а в 1982 році сума емісій склала 45 млрд. доларів. Збільшення місткості ринку привело до наступного: розвинулися механізми, що дозволяють з високим ступенем надійності фінансувати широкий спектр діяльності за рахунок залучення засобів шляхом випуску боргових зобов'язань. Разом з банківськими ринками швидко розвивалися ринки цінних паперів. Валові емісії єврооблігацій в 1988 році перевищили 225 млрд. доларів. В 1981 році зародився ринок коротко- і середньострокових цінних паперів, об'їм емісії на ньому досяг 77 млрд. доларів в 1988 році. В 1990-ті роки ринок єврокредитів продовжує динамічно розвиватися. В 1995 році частка позичальників з високорозвинутих країн складала 87 %, причому на США доводилося 54 %, Великобританію - 11 %. Мав місце підвищений попит на кредити у Скандінавських країн. В 1995 році відбулися помітні зсуви в структурі валютних резервів, хоча провідною валютою міжнародних позик як і раніше залишався долар США (31 % єврооблігацій був випущений в цій валюті). В 1996 році Росія розмістила єврооблігації на суму в 1 млрд. доларів при очікуваному об'ємі емісії в 500 млн. доларів. Частка цінних паперів в ієнах і німецьких марках складала в 1995 році 17 % і 16 % відповідно. [9, с.37]

В Європі з 1999 року була введена нова європейська валюта євро. В даний час ця валюта витісняє долар на євроринку і поступово стає провідною валютою міжнародних позик.

Взагалі світовий фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний, як вже зазаначалося. На первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, які випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і нефінансового профілю. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні та інвестиційні банки, біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, нефінансові корпорації (інституційні інвестори) і приватні особи (індивідуальні інвестори), що придбавають безпосередньо або за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції і облігації.

Вторинний ринок цінних паперів є нецентралізованою або централізованою (фондова біржа) купівлею-продажем емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає стихійну торгівлю ними. Дрібні акціонерні компанії, як правило, розміщують свої цінні папери серед невеликого коло відомих осіб. Переважна частина середніх і крупних корпорацій, які не котирують свої цінні папери на фондових біржах, частіше за все вдаються до допомоги брокерсько-ділерських фірм комерційних банків, що здійснюють торгівлю цінними паперами, користуючись сучасними системами зв'язку. [14, с.178]

Приставка «євро» свідчить всього лише про вихід національних валют з-під контролю національних валютних органів. Вона зовсім не означає, що валюти на зовнішніх рахівницях інвестовані обов'язково в європейських банках, а всупереч своїй назві розташовуються в екстериторіальних фінансових центрах всіх жилих континентів. Звичайно це валюта, перекладена на рахунки іноземних банків і що використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента цієї валюти. Хоча євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Це «бездомні валюти». Наприклад, євродолари, переведені в іноземні банки, розташовані за межами США або у вільній банківській зоні в Нью-Йорку (з 1981 р.). Операції з євродоларами не підлягають регламентації з боку США.

Єдиний західноєвропейський ринок капіталів і фінансових послуг стане вінцем економічної інтеграції в ЄС. [18, с.27]

1.3 Структура ринку євровалют

Євровалютою являється будь-яка грошова одиниця, яка вкладена до кредитних установ за межами країни походження, і, таким чином, знаходиться зовні юрисдикції і контролю валютних органів цієї країни. Вона створюється, коли хто-небудь переказує кошти в національних грошових одиницях до кредитних установ іншої держави для оплати товарів і послуг, здійснення валютних операцій або розміщення в депозити. Основна грошова одиниця, яку тримають і використовують таким чином, – долари, а також мазкі, фунти стерлінгів, франки і ін. Оскільки на американські долари доводиться понад 2/3 всього об'єму ринку євровалют, його часто називають євродоларовим.

Структура ринку євровалют є ланкою систем економічних та правових відно­син між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Основними операціями, що проводяться суб'єктами ринку з валют­ними цінностями, є обмінні (конверсійні) операції, кредитно-депозитні операції, інвестиції в цінні папери, номіновані в іноземних валю­тах, інші інвестиції. Обмінні операції тісно пов'язані з іншими опе­раціями, що проводяться учасниками валютного ринку і часто ви­кликані необхідністю залучати валютні ресурси або здійснювати інве­стиції у валюті. Крім того, обмінні операції часто пов'язані з вико­нанням зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати товарів і по­слуг та іншими розрахунками. Іншими словами, обмінні операції пов'язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності під­приємницьких структур та розрахунками у валюті, що здійснюють­ся фізичними особами — резидентами.