Сторінка
2

Фази запровадження валюти Євро. Причини створення ЄС

2. Посилення взаємозалежності держав — членів ЄС.

3. Єдність географічних умов, спільність історичних, релігійних, культурних і торговельних традицій.

4. Необхідність здійснення єдиної макроекономічної політики та економічних реформ у країнах ЄС в однакові терміни.

5. Розвиток інформаційних технологій, комунікацій і транспорту, що прискорює зближення всіх країн світу і країн Західної Європи зокрема.

6. Поступова втрата Європейським Союзом конкурентних позицій на світовому ринку внаслідок високої вартості робочої сили та нижчого рівня розвитку технологічних і наукових досліджень порівняно з США і Японією.

7. Збільшення дефіциту державного боргу, погіршення стану державних фінансів, посилення структурного безробіття в ЄС.

8. Посилення залежності Західної Європи від позицій американського долара і японської єни, а також коливань світової валютно-фінансової системи.

Економічні і фінансові параметри європейського валютного союзу

Європейський валютний союз — найбільший у світі єдиний ринок, який об'єднує близько 316 млн чол. За чисельністю населення ЄВС на 8 % переважає США і в 2,3 разу — Японію.

Ресурси робочої сили ЄВС становлять близько 130 млн чол., що на 5_7 % менше, ніж у США. Частка трудових ресурсів у складі

населення становить близько 45 %. За цим показником ЄВС поступається США (50 %) і Японії (55 %). Така ситуація пояснюється старінням населення в Європі і великою кількістю соціальних програм і гарантій.

У ЄВС також високий рівень структурного безробіття, яке становить близько 10 % (у США — 4 %, Японії — 5 %).

Європейський валютний союз — друга у світі економічна система за розміром ВВП. У 1999 р. розмір ВВП у ЄВС становив 5,8 трлн евро, що на 24 % нижче, ніж ВВП США, і на 74 % вище, ніж ВВП Японії. Передбачається, що згодом на європростір припадатиме 19 % всесвітнього ВВП.

Європейський валютний союз порівняно відкрита економічна система. У 2000 р. експорт країн єврозони становив 251,9 млн евро, а імпорт — 326,9 млн евро. Частка ЄВС у світовому експорті становить близько 19 % (частка США — 14,5 %, Японії — 8,5 %). Передбачається, що ЄВС належатиме 18,6 % світової торгівлі.

Частка ЄВС у світових золотовалютних резервах максимальна у світі і становить 16 % (Японія на другому місці, її частка становить 14 %, США - 4 %).

Однак економічний розвиток регіонів ЄВС не є рівномірним. Загалом у ЄЄ налічується понад 40 несприятливих районів. Це окремі департаменти Франції, південь Італії, острови Сардинія і Сицилія, більша частина Іспанії, а також Греція, Ірландія і Португалія. Рівень життя в найбідніших районах ЄВС у 2,5 разу нижчий, ніж у найбільш розвинених. У найменш розвинених економічних регіонах ЄВС створення відкритого ринку і посилення конкуренції може спричинити банкрутства, розорення, посилення безробіття.

Макроекономічні показники західноєвропейських країн у 1999 р. наведено в табл. 3. Згідно з даними, найбільший обсяг ВВП було вироблено в Німеччині (2260,4 млрд дол.), а також у Франції (1464,9 млрд дол.) і Італії (1236,9 млрд дол.). Найнижчі показники загального обсягу ВВП мають Ірландія (98,1 млрд дол.) і Португалія (116,7 млрд дол.).

Найкращі показники темпів інфляції спостерігались в Австрії (1,0 %) і Франції (1,1 %). Найвища інфляція була в Португалії (2,7 %) та Ірландії (2,6 %).

Критерії вступу до Європейського Валютного Союзу

У Маастрихтському договорі від 7 лютого 1992 р. було узгоджено і затверджено обов’язкові умови приєднання до валютного союзу країн - членів ЄС. Вони дістали назву критеріїв конвергенції.

Мета встановлення критеріїв конвергенції полягала в усуненні відмінностей та досягненні зближення національних економік кра-їн - членів союзу.

Критерії приєднання до ЄВС:

• цінова стабільність - рівень інфляції в країні-кандидаті не повинен перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень

інфляції в трьох країнах ЄС з найменшими інфляційними показниками;

• стабільність державних фінансів — річний дефіцит державного бюджету не може перевищувати 3 % валового внутрішнього продукту. Рівень державного боргу не перевищує 60 % річного ВВП;

• рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами не повинен перевищувати 2 % рівня, що існує в трьох країнах ЄС з найкращими результатами;

• обмінний курс валют не повинен виходити за межі встановленого в ЄС діапазону коливань обмінних курсів. Девальвації забороняються щонайменше протягом двох років.

За контрольний було прийнято 1997 р.

У табл. 4 наведено стан виконання країнами ЄС критеріїв конвергенції.

Найлегше країнам-кандидатам було виконати критерії щодо інфляції і процентних ставок. Країнами ЄС з найнижчими темпами інфляції у 1997 р. стали Франція, Австрія, Фінляндія та Ірландія(1,2 %). Недалеко від них була Німеччина (1,5 %).

Трьома країнами з найкращими результатами щодо рівня процентних ставок були Франція, Нідерланди (5,5 %) і Німеччина (5,6 %).

Найважче для країн-кандидатів до вступу в ЄВС було виконати критерії конвергенції щодо рівня бюджетного дефіциту. У 1997 р. найменший бюджетний дефіцит був у Фінляндії (-0,9 % від ВВП), Швеції (-1,4 % від ВВП) і Великобританії (-1,9 від ВВП). Показники державних фінансів Люксембургу, Ірландії та Данії свідчать про профіцит бюджету цих країн у 1997 р.

Країною, якій не вдалося виконати жодного критерію конвергенції, стала Греція. На цій підставі її вступ до ЄВС було відкладено до 1 січня 2001 р.

У липні 2000 р. було визнано, що економічна ситуація в Греції відповідає критеріям конвергенції до ЄВС. 1 січня 2001 р. Греція набула членство в Європейському валютному союзі, на її території почала функціонувати єдина валюта евро (у безготівковій формі).

Список використаної літератури

1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. — М.: Маркетинг, 2000.

2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів. — К.: Знання, 1999.

3. Весь мир: энцикл. справ. — Минск: Литература, 1998.

4. Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2000.

5. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2001.

6. Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ. — М.: Наука, 1997.

7. Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 1998.

8. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.