Сторінка
2

Міжнародні економічні відносини

Характер участі економіки держави в міжнародному поді­лі праці проявляється в товарно-галузсвій структурі вивозу і ввозу. Як видно з таблиці, найбільшими проду­центами на вивіз є машинобудування і металообробка, чор­на металургія, харчова і хімічна та нафтохімічна галузі промисловості. У ввозі домінують продукти машинобудівної та металообробної, легкої, хімічної та нафтохімічної, хар­чової та нафтогазової галузей промисловості.

Частину вивозу становить експорт за межі колишнього СРСР. У його складі різко переважала група "сировина, матеріали і товари народного споживання" і порівняно не­значною була частка машин та устаткування. Правда, серед товарів першої групи були й вироби високої наукомісткої технології (наприклад, кольорові телевізори). І все ж нинішня модель експорту, в якому велику роль ві­діграють сировина і матеріали, є відсталою.

Ефективною формою зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, особливо при спільному виготовленні деталей і вузлів для телевізорів, комп'ютерів, бурякозбиральних комбайнів то­що. Перспективною є співпраця з технічно розвиненими країнами (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобри­танія, Італія, Канада та ін.). На цій базі закономірно формуються міжнародні галузеві (наприклад, автомобілебу­дівні) і міжгалузеві (наприклад, агропромислові) комплекси з участю українських партнерів.

За географічною ознакою теперішні зовнішньоекономічні зв'язки України доцільно поділити на: 1) відносини з краї­нами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР, і 2) відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн.

Перспективною формою міждержавних зв'язків с еконо­мічна інтеграція суміжних прикордонних територій. У травні 1992 р. у Сумах підписано міжобласну угоду про дружбу, економічне та культурне співробітництво між су­сідніми областями України і Росії — Сумською, Чернігів­ською, Бєлгородською, Брянською і Курською.

У Дебрецені (Угорщина) 14 лютого 1993 р. міністри закордонних справ України, Польщі та Угорщини підписа­ли Декларацію про співробітництво народів Карпатського Єврорегіону, в якій офіційно проголошено створення інтер-регіональної асоціації. В урочистому засіданні взяв участь і представник уряду Словаччини, яка стала асоційованим членом міжрегіонального формування. У ролі спостерігачів на зустрічі були присутні представники Румунії.

До складу асоціації "Карпатський Єврорегіон" увійшли: Закарпатська область України, Кросненське і Перемиське воєводства Польщі, окреси Бардейов, Свіднік, Гуменне, Вранов, Міхаловце, Требішов Східно-Словацького краю Словаччини, деякі райони Угорщини. Єврорегіон є відкри­тою системою. До нього можуть приєднуватись інші близь­кі території Карпат. Учасниками вже стали також Львів­ська, Івано-Франківська і Чернівецька області України.

Простежуються певні закономірності у територіальній структурі експортного виробництва України. Як видно з цих таблиць, найвища просторова концентра­ція експортного потенціалу припадає на Східний і Прид­ніпровський економічні райони. Це зумовлено високим рів­нем індустріального розвитку даних регіонів. Тут сформу­вались три потужні експортні бази: Донецька вуглеекспортна, Криворізька залізорудноекспортна і Донецько-Придніпровська за експортом продукції чорних металів і машинобудування.

Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці — прямі зв'язки підприємств, спіль­не підприємництво, спеціальні економічні зони. Прямі еко­номічні зв'язки передбачають різнобічне співробітництво без посередників (міністерств, інших суб'єктів) за моделлю "підприємство—підприємство". Вони включають обмін дета­лями і вузлами, новими технологіями, досвідом праці, спільну науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, і У 1990 р. експорт продукції за прямими зв'язками досяг 361,1 млн інвалютних крб., імпорт — 286,5 млн інвалют­них крб. Усі регіони включились у цю форму зв'язків. Але найбільший обсяг експортно-імпортних операцій за прямими зв'язками мали Одеська, Донецька, Хар­ківська, Закарпатська, Львівська і Тернопільська області.

Набувають популярності в Україні міжнародні спільні підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв'язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогрссивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкурентоз­датних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д.

Перспективним є створення в Україні спеціальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона — це певна господарська територія з високим ступенем самоуправління і значним пільговим режимом, що виділена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технології, управлінського і маркетин­гового досвіду. Певна річ, така зона повинна бути еконо­мічно і соціальне високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукції (послуг) на рівні сучасних світових стандартів як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Покладено початок організації зон у Закарпатській, Донецькій і Чернівецькій областях, Одесі та Іллічівську.

Україна активно включається у міжнародне науково-тех­нічне співробітництво. Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, . Румунії, Чехії, Словаччини, Китаю, Індії, Південної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством. Баварською академією наук, французьким уні­верситетом Тулузи. Учасниками міжнародних наукових від­носин є 39 академічних інститутів, університети, інститути.

Технічне співробітництво України з зарубіжжям здійсню­ється у формі обміну новою технікою і технологією, досві­дом. Зокрема, наші підприємства технічно модернізуються за участю відомих фірм високорозвинених країн світу. Наприк­лад, швейцарська фірма "Інтерпластика" технічно переосна­стила львівське виробничо-торговельне об'єднання "Весна" і нині верхній жіночий одяг зі Львова користується попитом на європейському ринку. Цьому сприяє і спільне україн­сько-бельгійське підприємство з участю об'єднання "Весна".

Є приклади успішного виходу України на міжнародний науково-технічний ринок. Донецький концерн "Інтер-комп'ютер" з філіями в Києві, Дніпропетровську і Ялті збуває свою продукцію на німецькому ринку, а в перспек­тиві має намір реалізовувати її у США і Канаді.