Сторінка
2

Управління портфелем фінансових інвестицій

Коефіцієнт бета для портфеля в цілому (βρ) розраховується як середньозважене значення величин бета (β,) тих видів цінних паперів, що входять до його складу, з урахуванням їх питомої ваги у структурі портфеля. Слід наголосити на тому, що кожен вид цінних паперів має власний коефіцієнт β,, який є індексом дохідності цього цінного паперу щодо середньої дохідності на фондовому ринку. Отже, якщо до складу портфеля підприємства включено різні види цінних паперів, то коефіцієнт бета визначається окремо для кожного з них (11.15), після чого βρ обчислюють за формулою

де β^ — коефіцієнт бета г'-го виду цінних паперів, що входять до складу портфеля; γ,, β, — питома вага г'-го виду цінних паперів у портфелі; ρ — кількість видів цінних паперів у портфелі підприємства.

Коефіцієнт β^, показує, наскільки зміниться дохідність портфеля за зміни очікуваної дохідності ринкового портфеля на 1 %. Для ринкового портфеля беруть за одиницю β^. Для портфеля з β^ < 1 зміни кон'юнктури ринку менше позначатимуться на його дохідності, натомість дохідність портфеля з β^ > 1 зміниться більше, ніж дохідність усього ринку. Приміром, якщо β^ = 1,3, то за підвищення дохідності

ринку на 2 % дохідність портфеля зросте на 2,6 %. За зниження дохідності ринкового портфеля на 2 % показники дохідності такого портфеля зменшаться також на 2,6 %, що свідчить про вищий рівень ризику портфеля проти середньоринкового ризику. За значенням бета портфелі поділяють на агресивні (β^ > 1) та захисні (β^ < 1). Якщо β,, = 1, то ризик портфеля збігається з ризиком системи. Значення бета може бути не тільки додатним, а й від'ємним. Це означає, що дохідність ринку і портфеля цінних паперів, сформованого інвестором, змінюються у протилежних напрямах.

У процесі управління портфелем перед інвестором постійно постає завдання аналізу співвідношення ризику та дохідності портфеля. Нині найуживанішою є методика аналізу цієї залежності на основі моделі оцінки вартості капітальних активів (САРМ). Відповідно до основних положень моделі САРМ дохідність портфеля цінних паперів (dp) розглядається як функція трьох змінних: систематичного ризику портфеля (βρ), очікуваної дохідності портфеля (dm) та ставки доходу за безризиковими цінними паперами (do). Залежність між очікуваною дохідністю та ризиком виражається формулою

За економічним змістом перевищення дохідності портфеля над без-ризиковою ставкою є премією, що її отримує його власник за ризик, який він узяв на себе, придбавши певні цінні папери у процесі формування портфеля.

На основі цієї моделі аналізують ефективність управління портфелями цінних паперів. Коефіцієнт ефективності розраховується як відношення різниці між дохідністю портфеля (реальною або очікуваною) та безризиковою ставкою до показника, який відображає ризик портфеля. У теорії управління обґрунтовано кілька коефіцієнтів ефективності, які можуть бути використані у процесі аналізу та прийняття управлінських рішень. У цілому коефіцієнти ефективності управління портфелями цінних паперів мають однакову структуру, але різняться за способами вимірювання ризиковості портфеля.

У процесі аналізу ефективності диверсифікованого портфеля часто використовують коефіцієнт Трейнора (kΤ):

де dp — дохідність портфеля інвестора за період, що аналізується.

Коефіцієнт Шарпа доцільно застосовувати для аналізу недивер-сифікованого портфеля цінних паперів (kS):

де σ^ — стандартне відхилення дохідності портфеля інвестора.

Методику визначення коефіцієнтів ефективності управління портфелями цінних паперів та їх порівняльний аналіз продемонструємо прикладом.

Приклад 8

Підприємство має три варіанти формування портфеля фінансових інвестицій (ПІ, П2, П3), основні характеристики яких наведено в таблиці 11.5. Необхідно проаналізувати портфелі з погляду співвідношення "дохідність — ризик" та вибрати оптимальний. Аналіз ефективності портфелів проведемо за допомогою коефіцієнтів Трейнора і Шарпа.

Якщо перед підприємством постає завдання вибору оптимального портфеля з позиції співвідношення "дохідність — ризик", а портфель

проаналізовано за коефіцієнтом Трейнора, то перевагу слід віддати другому портфелю. Якщо ж аналіз здійснено за коефіцієнтом Шарпа, то на предмет ефективності управління другий і третій портфель виявилися однаковими і на одиницю ризику підприємство матиме 0,48 одиниць винагороди. Зауважимо, що ризик третього портфеля

проти другого є вищим на 4 %, тоді як дохідність нижча тільки на 2 %, тому підприємству, яке прагне знизити ризик, варто спинити свій вибір на другому портфелі. Ці характеристики портфеля показують, в якій мірі та з якою імовірністю фактична дохідність може відрізнятися від очікуваної.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Блюх, В. 3. Бурчевський; За ред. М. Г. Чумаченка. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001. — 540 с.

2. Примастко Л. О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти. — 263 с.

3. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство: Підруч. / За наук, ред. В. Г. Федоренка. — К.: МАУП, 2000. — 408 с.

4. Інвестиційні процеси в промисловості України: Монографія / В. Г. Федоренко, О. Ф. Іткін, Д. В. Степанов та ін.: За наук. ред. В. Г. Федоренка. — К.: Наук, світ, 2001. — 447 с.