Сторінка
7
15 вересня 1770 р. російськими військами була взята турецька фортеця Бендери. З поміж багатьох трофеїв переможцям дістався гарем, що складався з молоденьких дівчат-туркень.
Григорій Потьомкін, мастак на всілякі витівки, щедро подарував «живий товар» таким самим гульвісам, як і сам. Туркеня Сальха дісталася капітану Опанасу Івановичу Буніну, і той відправив її в свій родовий маєток в Тульську губернію.
Сальху поміщик, хоч і мав дружину, зробив своєю наложницею. В 1783 р. вона народила позашлюбного сина Василя. Щоб малюка не чекала гірка доля кріпака, адже він незакононароджений і мусив все життя належати господареві,- не позбавлений батьківських почуттів Бунін продав немовля бездітному зворянину Андрію Жуковському.
Усиновивши хлопчика, той дав йому своє прізвище, по-батькові і, ясна річ, дворянське походження. Таким чином, батьками родоначальника течії поетів-романтиків Росії були зрусифікований поляк і чистокровна туркеня.
Але відомо, що на формування характеру людини впливають не лише батьківські гени, а й обстановка, в якій вона виростає. Дитина з дня народження потрапляє у сім’ю Жуковських. Виявляється, це теж давній дворянський рід. Коріння роду сягають в ХМ11століття. З цього роду походить полтавський полковник Федір Жученко, який мав хутір у межах сучасного села Благодатне Волинського району нинішньої Кіровоградської області, де пізніше народився український поет, філософ, критик і літературознавець Григорій Жученко (Яр Славутич). Так от, Василь з матір’ю входить до родини Жуковських.
На щастя, Андрій Жуковський виявився порядною людиною, дав прийомному сину добру освіту, а той з ранньої юності віддав себе служінню літературі.
Невдовзі він був уже в Петербурзі в оточенні відомих на той час літераторів: Костянтина Батюшкова, Петра В’яземського, молодого Пушкіна. В 1815 р. ледве познайомившись з Пушкіним, Жуковський писав П.Вяземському: «Єто надежда нашей словесності»…
Василь Андрійович мав великий вплив на юного Пушкіна, однак розумів, що в майбутньому Олександр Сергійович Пушкін стане гігантом літературного життя. Василь Жуковський в 1820 р. подарував Пушкіну портрет з відомим написом «победителю ученику от побежденного учителя». Коли 29 січня 1837 р. помер О.С.Пушкін, В.А.Жуковський закрив йому очі. В цей же день вони обидва були запрошені на обід до Петра В’яземського з нагоди дня народження Жуковського, якому в цей же день виповнилося 54 роки.
Пушкін, який був молодший за нього відійшов, а Жуковський залишився. Йому доля відміряла ще 15 років життя.
Серед бурхливих хвиль століття, Василь Андрійович Жуковський провів корабель життя з честю і гідністю.
Доля була щедра до нього, але й він був щедрий по відношенню до тих, хто потребував його допомоги – чи то був жебрак на сходинках його квартири, чи сам Пушкін.
Він став «читцем імператриці Марії Федорівни, а в 1826 р. поетові доручили очолити навчання і виховання цесаревича, майбутнього імператора Олександра ІІ.
До речі, разом зі цесаревичем Олександром Василь Жуковський в 1837 р. відвідав 30 губерній від Одеси до Сибіру в тому числі чотири губернії на території сучасної України: Київську, Харківську, Полтавську, Херсонську.
Не обминув і Єлисаветград – центр військових поселень.
Делегація провела в Єлисаветграді декілька днів. Василь Жуковський, як особа найбільш наближена до цесаревича, зупинився в приватних будинках разом з Олександром. Такими будинками на той час були: Месникова і Лагунова навпроти преображенської церкви та купця Дружиніна (на тому місці тепер знаходится приміщення обл управління національного банку).
Цілком зрозуміло, що присвята поеми «Катерина» Василю Жуковському була не випадковою. Шевченко, безумовно, знав складне життя свого старшого товариша і рятівника.
А Жуковський в свою чергу проймався співчуттям до трагедії покритки-українки, доля якої була схожа на історію життя його матері-туркені.
Долі обох поетів також схожі між собою.
Шевченко – син кріпаків став сиротою в 11 років, Жуковський – син кріпачки, був фактично сиротою при живих батьках. Один з них уник кріпацтва випадково. Другому випадок допоміг вирватися з кріпацтва. Міцну та надійну руку допомоги майбутньому генію українського народу подала людина, яка знала ціну волі і природженого обдарування. (Відомо, що к. Брюллов намалював портрет Василя Жуковського, який був розіграний в лотереї і за виручені гроші Т. Шевченко був викуплений з кріпацтва).
Василь Жуковський, як особистість, характеризує той факт, що він радіє кожному творчому успіху своїх друзів, докладає зусиль, щоб їхні твори побачили світ.
З ретельністю він збирав творчу спадщину Пушкіна, допомагав пройти через лабети цензури «Мертвим душам» Гоголя, умовив сатрапа Миколу І пом’якшити долю ув’язнених декабристів. У його робочому кабінеті була виставлена табличка з написом: «Каждый день доброму делу, мысли и чувству». Найвеличнішу справу В. Жуковський звершив 22 квітня 1838 р. За це Україна буде вдячна йому вічно. Відомо, що Т. Шевченко дуже любив народні пісні, співав сам. Сучасники Кобзаря відзначали особливо тепле виконання ним пісні «Зоре моя вечірняя».
Недавній кріпак Т. Шевченко зумів за короткий час осягнути кращі твори російської, української та зарубіжної музики, познайомитися з різними жанрами музичного мистецтва.
На початку 40-их років ХІХ століття, живучи в Петербурзі, Тарас Григорович Шевченко познайомився з уродженцем Єлисаветграда, відомим оперним співаком Йосипом Опанасовичем Петровим.
Завантажити реферат