Сторінка
5
10 лютого 1902 р. її молодша донька Олександра Михайлівнв Велигорська вийшла заміж за російського письменника Леоніда Андреєва.
«Моя хохлушечка» - ласкаво називав її чоловік. Молодший син подружжя – видатний поет і мислитель- містик ХХ століття Данило Андрєєв (1906-1959рр.
Загалом же родовід Тараса Григоровича Шевченка за Ф. Шабалою нараховує понад 150 чоловік.
Одне з його відгалужень – родина Красицьких.
Тут привертає увагу доля художника Фотія Степановича Красицького (1873-1944рр.) Його бабуся доводилася рідною сестрою Тарасу Шевченку. Належність до Шевченкового роду цьому, українському художнику, щастя не принесла.
В 30-ті роки його звільнили з посади викладача Київського художнього інституту через «неможливість завантажити роботою», потім скоротили навіть посаду учителя малювання у дитячому будинку, де він працював. Його перша і остання персональна виставка була влаштована наприкінці життя і експонувалася всього один день – 23 червня 1941р.
Та особливо дісталося донькам Красицького, а надто їхнім чоловікам. У 1934 р. арештували чоловіка середньої доньки Фотіни – талановитого поета Олексу Влизька. Він глухонімий, мову розумів тільки по губах, йому лише 26 років, та від загибелі не рятує ніщо і сліди губляться в катівні НКВС. Фотіну Кпасицьку вислали за межі України на Урал.
Тарас Шевченко мав багато вірних друзів, знайомих, однодумців. Були друзі у Шевченка і в нашому краї.
Ім’я Миколи Івановича Гулака тривалий час не було відоме широким колам громадськості За життям російський царизм заборонив друкувати будь-які матеріали, пов’язані з діяльністю цієї неординарної людини. Та й після смерті його біографія замовчувалася.
А між тим Микола Гулак – стійкий борець за національне визволення України, видатний учений і педагог.
Він знався на історії, педагогіці, лінгвістиці, фольклорі, етнографії, математиці, юриспруденції. Досконально володів стародавніми (грецькою і латинською), а також англійською, французькою, німецькою, чеською, російською, грузинською, азербайджанською.
Народився М. Гулак 25 травня 1822 р., в с. Миколаївці Олександрійського повіту Херсонської губернії ( тепер Знам’янський район Кіровоградської обл ) поблизу Пантазіївки. Після закінчення Тартуського університету поїхав до Києва, працював у канцелярії генерал-губернатора.
У грудні 1845 р. разом з Миколою Костомаровим і Василем Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство.
У квітні до цієї організації вступив і Т.Г. Шевченко. Нелегка доля чекала молодих борців. Т. Шевченко і М.Гулак належали до революційно-демократичної групи товариства.
У березні 1847 р. Миколу заарештовано і ув’язнено у Петропавлівську фортецю, звідти переведено до Шліссербурзької.
На слідстві він вів себе гідно, на вимоги слідчих розкрити програму таємного товариства відповів відмовою. У травні 1847р. був заарештований Т. Шевченко.
Жандармські начальники знали, що він у цьому товаристві був однією з головних осіб, але довести безпосередньо членство в тому товаристві ніяк не могли.
На допитах Шевченко веде себе спокійно, з великою людською гідністю; відповідає за себе, за свої твори, ні одним словом не видає жодного учасника товариства, не метушиться, не виявляє найменшого страху.
Жандарми здогадувалися, що перед ними один з найнебезпечніших ворогів російської імперії, але не здатні були зрозуміти, що цей широкоплечий, середнього зросту чоловік з гострим всерозуміючим поглядом темно-сірих очей уже фактично зробив свою справу – послав у народ своє СЛОВО.
«Стійки, благородно-витримані, ніби із сталі вирізані відповіді Шевченка і Гулака викликають у нас радість і захоплення»,- писав Михайло Грушевський.
Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства напровесні 1847 р., та арешту Шевченка, рукописна збірка «Три літа» стала головною підставою для жорстокого покарання митця - висилки в казахські степи: він був відданий в солдати Оренбургського окремого корпусу під пильний нагляд з тим, щоб від нього «ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильних сочинений».
Микола І власноруч дописав: « Под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать».
Одначе поетова реакція в пустельних степах була загальновідомою: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».
Після 3-річного ув’язнення в кам’яному мішку Шліссельбурга Гулака заслали в Перм. Він все своє життя поневірявся по чужих землях. Помер Микола Іванович Гулак 7 червня 1899 р. в Гянджі (Азербайджан).
Кирило-мефодіявцями були також Дмитро Павлович Пильчиков та Олександр Данилович Тулуб.
Д.П.Пильчиков познайомився з Шевченком влітку 1846р., вступив до товариства. Уродженець Полтави, Д.П.Пильчиков значну частину свого життя провів у Златополі (Новомиргород), де закінчив повітове училище та гімназію в Єлисаветграді.
Він приятелював з братами Тобілевичами, М.Л.Кропивницьким, міським лікарем П.Михалевичем, іншими представниками прогресивної громадськості Єлисаветграда.
О.Д.Тулуб, як і Д.Пильчиков, походив з Полтавщини, але життя його тісно переплелося з нашим краєм: Олександр Данилович у 1847-1848 рр. був учителем історії Златопільського повітового училища.
Завантажити реферат