Сторінка
4

Поезія рідного краю: творчість В.Рябого та Я.Руданця

- Чому я пишу? Бо часом читаючи якусь збірку, не знаходжу там вірша, якого хотів би знайти. Отак, сідаю і пишу його сам, - розповідав про себе Я.Руданець, коломийський поет.

Це дуже важливо – залишити у вічності свій слід, своє слово, свою думку. Може, тому так щиро звучать слова: .Своєї головної ролі

Не відкидаю

на відтак.

В тому й сутність людини, що кожна мить має бути творенням – краси, добра, себе самої.

[1, с. 10]

З цього невеличкого уривка інтерв’ю можна знову ж таки переконатися у тому, що автор, як ніхто інший із знайомих мені людей, усвідомлює свій обов’язок перед своїм рідним містом, своєю державою. Я вдячна Богу за те, що з його допомогою я змогла познайомитися і глибше пірнути в світ поезії цього добродушного автора.

Часто, шукаючи необхідну літературу для своєї роботи, я натрапляла на різні інтерв’ю з автором, в яких поет детальніше розповів про деякі випадки і події свого життя.

- Слава до мене прийшла на 45 році життя. Якщо це слова. Не гадав бути піснярем, бо треба мати, мабуть, відповідну освіту, а в мене лише диплом про закінчення профтехучилища в Коломиї. В рідному селі мене вже знали, як автора замітки про мамин труд в колгоспі, яку опублікувала газета “Ленінська правда”. А місті над Прутом на поч 70-х записався в літообєднання “Коломийка” при редакції газети “Червоний прапор”

[9, с. 3]

Мушу зауважити, що автор є досить відомим в Коломиї, а його вірш є доступним і легко зрозумілим для кожного. Та, не дивлячись на свою славу і право називатися справжнім поетом свого українського народу, його серце залишається таким же відкритим до кожної людини.

Ярослав Руданець добре розуміє, що є люди, які заздрять і бажають йому зла, а й такі, о вміють тішитися чужими успіхами. До останніх, за моїм дослідженням, відноситься й сам автор. У жодній нашій розмові я не почула ні слова кривди. Ні слова заздрощів. Він щиро і правдиво говорить і описує все, що чує, бачить, думає.

У своїй першій поетичній збірці “Вітер і вічність” автор зізнався де і коли саме у нього зародилася любов до поезії.

“Живу і працюю в Коломиї. А народився й виріс у селі Задубрівці Снятинського району. Тут вперше відкрило свої чари поетичне слово, любов до якого мені прищепила вчителька рідної мови М.В. Коронюк.

Найбільше до серця припали твори покутської трійці. В них черпаю снагу для своєї творчості”, - такі слова написав про себе Ярослав Руданець на початку свого творчого шляху.

[5, с. 65]

Знаючи біографію автора, я можу з впевненістю сказати, що Ярослав Руданець людина таланту. Він здобув освіту, яка не мала ніякого відношення до поезії. Свої твори поет почав писати в юному віці, хоча слова прийшли у досить зрілому. Не має ніяких сумнівів, що він писав для задоволення. Для того, щоб допомогти комусь, а не заради грошей. Говорячи про творчість поета, необхідно згадати про нагороди, які отримав автор за свою творчість, та про літературу діяльність поета.

Ярослав Руданець – автор поетичних збірок “Вітер і вічність” 1992 р. “Хвилина дощу” 1993, “Раїна” 1999 р., “Раїна” 2003 р., ряду пісень, буклетів, публікацій в альманахах, газетах і журналах, ініціював з редакцією газети “Вільний глос” відновлення Коломийського літоб’єднання “Коломийка”, яке очолив 1995 року, член Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т.Шевченка і літературного товариства “Плин”. За книгу “Раїна” (2003 р.) удостоєний літературної премії Марка Черемшини.

[6, с. 4]

Та не завжди письменнику було легко та весело на душі. Не один десяток віршів залишився ненадрукованим, адже неодноразово перед письменником поставала проблема фінансування. Не маючи змоги бути надрукованими, шедеври залишалися на полицях і припадали пилюкою.

Дуже шкода, що по-справжньому талановиті люди змушені ламати голову, де взяти кошти, щоб видати збірку. Адже без спонсора не побачила б світу друга книжка поета “Хвилина дощу” видрукувана у тому ж коломийському видавництві “Світ” у 1993 році. Два роки – дві книжки. Це врожай неабиякий. Але боляче, що поетів благословляють до людей директори.

[4, с. 7]

І це справді так. Та дякувати Богу, що існують такі люди, які ладні допомогти справжнім талантам, талантам, які без їхньої допомоги можуть просто зникнути. Адже тисячі коломиян, і не тільки колотня, а й українців, які люблять та поважають справжню поезію, могли б не мати змоги сьогодні насолоджуватись творчістю Ярослава Григоровича.

Сьогодні поет живе і працює в Коломиї, не полишаючи свого поетичного захоплення. Я, чесно кажучи, навіть не можу уявити скільки ще поетичних шедеврів криється в голові у поета. Але я точно знаю, що про цю людину, як про поета я буду ще довго згадувати і пам’ятати його допомогу та підтримку.

У Ярослава Григоровича Руданця, як і в кожної людини є свої мрії та сподівання, і не лише поетичні, якими він поділився у газеті “Світ молоді”.

“Мрію виховати трьох дочок, яких подарував Господь. А ще мрію, щоб нарешті вийшов у Коломиї, як багатьох містах області, літературно-мистецький альманах, якого шість років добивається літературне товариство “Плин”. Ну і щоб частіше в райгазеті “Вільний голос” з’являлися твори членів літоб’єднання “Коломийська”, яке ми відродили з редактором Віктором Тахтою при підтримці колишнього керівника редакції Ярослава Наргана. І мрію, аби на повну потужність запрацював деревообробний завод, де мене знають як робітника майже три десятиліття.

[9, с. 3]

2.3. Поетична збірка “Раїна”

При нашій першій зустрічі автор вручив мені свою найціннішу книгу “Раїна”, за яку, як в вже згадувала, він був нагороджений премією Марка Черемшини. Ярослав Руданець висловив своє побажання щодо цієї книги. Він хотів, щоб його творчість я вивчала на основі книги “Раїна”, адже це остання і найкраща його робота. Я не могла не виконати це прохання автора, адже мені самій здається щоб зрозуміти теперішній характер, стан та почуття поета потрібно вивчати останню книгу, яка найбільше викриває всі сторони та якості поета.

Та перш за все я хотіла б пояснити читачам значення та трактування назви збірки “Раїна” так, як її розуміє сам автор. Історія назви цієї книги виявилася для мене дуже цікавою. Спочатку вважала, що Раїна – це ім’я ліричної героїні, якій присвячені вірші цієї збірки. Та я помилялася. За розповіддю самого поета раїна – це вид тополі, яку ще називають пірамідною. Цей вид відрізняється від інших за їхньою висотою, адже вони виростають дуже високими.