Сторінка
2
Збудження секреції шлунка при подразненні блукаючого нерва виникає в присутності привратникового гастрина, на участь якого в механізмі дії мінеральних вод указують Е.Б. Вигоднер (1979), В.М. Дерябіна з співавторами (1979( і ін. Тормозячий вплив секретину на секрецію шлунка в екперементі установлено L.Jonson (1970) і ін. В працях Г.П. Абрамова, Н.Д. Лебедєва (1971) представлені дані про вплив блукаючого нерва на збереження рівня і активності деяких біологічно активних явищ, приймаючих учать в гуморальній регуляції дії травної системи організму. Є відомо про участь симпатичної частини автономної нервової системи в рухово-секреторних реакціях шлунка Г.Н. Пропастін (1971) відмічає, що симпатична частина автономної нервової системи шляхом дії катехоламінів на адренорецептори шлунка приймає участь в регуляції травних реакцій.
Я.П. Скляров (1961, 1968) доказав, що збудження в торможення шлункових залоз находиться в прямій залежності від співвідношення кількості вільного ацетилхаліна і активності холінестерози. Таким чином, халінергічна активність шлункового соху являється показником участі парасимпатичної частини автономної нервової системи в регуляції функціонального стану шулнквоиї залоз. Л.Н. Карпенко (168) і інші відводили значну роль дії гормонів процесі регулятивної діяльності мозку на травну систему. В існуванні мінеральних вод на секреторну і інші функції шлунка беруть участь гормони гіпофіза, надниркових залоз, щитовидної залози, інсулярний апарат підшлункової залози. Установлено стимулюючі дії глюкокортикоїдів на секрецію шлунка. При зміну рівня гормонального напруження коркового явища надниркових залоз при хронічному гастриті повідомляють багато авторів.
І.Н. Білоусов (1965) рахує, що при дії хлоридно-натрієвих мінеральних вод джерела Карма дон на рецепторні поля слизової оболонки травного апарату збільшується виділення 17-кетостреоїдів, натрію і калію з сечею, а також рівень АДГ крові. Таким чином, мінеральна вода збільшує фільтраційну функцію нирок, стимулює діяльність гіпотатамо-гіпофізорної системи і коркового явища надниркових залоз. На фоні прискорення секреції шлункового соку збільшують вміст антидіуретичного гормона гіпофіза, уповільнюючи втрату рідини з сичею.
Зрошення мінеральних вод Боржомі слизової оболонки привратникової частини шлунка збуджує виділення кислого вмісті тіла його в слизовій оболонці. Цей ефект пояснюється як результат віддачі в кров гормона гастрична.
Вплив мінеральних вод, опосередкує через центральну нервову систему і кору великого мозку, а через них передане на автономну нервову і ендокринну систему, викликає організмі цілий ряд здвигав: зміну обміну явищ, місцевої і загальної реактивності організму і покращує дію регуляторних механізмів.
Рефлекторний механізм діє мінеральних вод передбачає не тільки складно-рефлекторну і нервово-хімічну фазу, але також і фазу наслідку.
Біологічна сутність наслідку стоїть в переході організму на новий метаболічний рівень.
Г.В. Данилевич, А.А. Дзизинський (1967), Я.В. Поляков, В.П. Казначеєв (1968) відмічають, що під впливом мінеральних вод змінюються трофічні функції центральної нервової системи, параметри збудження периферичних і центральних нервових елементів і окисно-відновні процеси в тканинах, нормалізуються функції системи гіпофіз – надниркові залози, збільшують потенціал імунологічної системи. Указані зміни дають передвисилки для складного ланцюга реакції, яка почавшись і період непосердкованої дії курортних факторів, продовжується в наслідках. В цьому плані механізм дії мінеральних вод відновлюється, напевно, через середовище невро-арденало-холінергічних і невро-гіпофізарно-картоикоїдних функцій. Ця особливо упевненість в світі даних про вплив гормонів і біологічно активних явищ на генетичний апарат клітини.
А.П. Пелещук, С.А. Горчакова, Л.А. Серебріна (1974) та інші автори ражують. Що механізм дії мінеральних вод потрібно розглядати з позиції загальної регуляції водно-сольового обміну. Регуляція водно-електролітного балансу в організмі відновлюється нервовою системою при участі гуморального звена. Під впливом мінеральних вод на нервову систему в організмі змінюються процеси осмосу і дифузії, поверхневе напруження. Електричні заряди клітин, концентрація іонів водню, реактивність організму, часто вирівнюються або зникають обернені функції різних органів і іноді безслідно-патологічні утворення.
Багато авторів указують, що складові частини мінеральних вод швидко діють на рецептори судин і тканин, при всмоктуванні в кров змінюють електролітний склад останнім. Це веде до зміни осмотичного тиску крові, лімфи, здатності білків тканин зв’язувати воду, регуляції кислотно-щілинної рівності в організмі і т.д.
Спостереження В.В. Желтвай (1967), R. Yunter (1967), W. Smidtkessen (1969) свідчать про те, що хлоридні води змінюють водно-сольовий обмін, збільшують гідрофільність тканин, зменшують діурез, підсилюють кислотообмін, тому при виразковій хворобі їх назначення недоречне. Разом з тим у здорових людей прийом мінеральної води не спричиняв впливу на цей вид обміну.
Вплив мінеральної води на процеси травлення зв’язані із змінами рН, його осмотичного тиску і з хімічною взаємодією цього складу з компонентами над ходячої мінеральної води. Зміни рН в першу чергу можуть відзначатися на активності ферментних процесів, протікаючи в травному каналі. Максимальна активність кишкових ферментів спостерігається при рН 5,0-7,0. В більшості мінеральних вод рН знаходиться в цих розмірах. Тому їхній вплив на рН середовища особливо важливий при запальних процесах в слизовій оболонці травного канала, а також при порушенні секреції підшлункової залози, супроводжується різким зниженням рН складового тонкої кишки.
Завантажити реферат