Сторінка
1
Савчук Микола, син Василя і Марії, народився 14 липня 1959 р., с.Великий Ключів, на Коломийщині . Відомий поет-гуморист і естрадний виконавець, журналіст, краєзнавець. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1987), від 1987 р. працює в газетах: спочатку коломийських, а від червня 1994 р. – власний кореспондент Всеукраїнської загальнополітичної газети "Молодь України" в Івано-Франківській області. Автор і упорядник 18 книжок і брошур, голова редакційно-видавничого комітету "Енциклопедія Коломийщини", який готує і видає це багатотомне видання. Має багато публікацій у періодиці на теми Гуцульщина, коломийки, національне відродження та ін. Член Гуцульського товариства, літературного товариства "Плин", член редакційного комітету Всеукраїнської газети "Веселі вісті" (м.Київ).
Від кінця 1989 пише гумор, від 1990-го виконує його зі сцени. Започаткував у нову добу діалектний гумор і сатиру в пресі та на естраді. Пише літературною мовою і говіркою свого села, що належить до гуцульського діалекту. Автор книжок гумору "Хи-хи, Ха-ха" (Івано-Франківськ, 1991), "Як ми були в одному союзі" (Коломия, 1993), "Аме-ерика!" (Парма, США, 1996), "Савчукові смішні коломийки" (Київ, 1999) та книжки пародій "Перекривини" (Гартфорд, США, 1995). Багато віршованого гумору Миколи Савчука опубліковано в різних часописах України, в т.ч. й закордонної України. Особливо популярні коломийки Миколи Савчука, які теж вміщено в багатьох газетах і журналах, які протягом 1999 р. в кожному номері публікували "Молодь України" і "Всевідо", у 2000 р. "Молодь України" вміщує шумки Миколи Савчука, а "Всевідо" й надалі продовжує публікувати коломийки. Прозовий гумор Миколи Савчука також різноманітний, але найбільше написав автор свого роду оповідок із ознаками фейлетонів під псевдонімом Пилип Задюганий з-під Коломиї, які теж передруковувало багато часописів. Співаний гумор коломийського автора складається з доброго десятка жартівливих пісень та з коломийок. Особливо популярними є пісні "Ой ти, любко моя з Коломиї" (входить до репертуару гурту "Дзвони" (м.Коломия) та засл.артиста України О.Марцинківського, багатьох професійних та самодіяльних колективів і виконавців) та "Співання про кохання", яку популярна радіопрограма УР-1 "Від суботи до суботи" тривалий час використовувала в своїх передачах.
Микола Савчук – автор гуморознавчих досліджень про Едварда Козака, Миколу Понеділка, гумор українських емігрантів, проблему сучасного українського гумору, гумор Прикарпаття, які публікував у журналах "Аrt Line", "ПіК", в газетах "Галичина", "Свобода" (США), передавав по Івано-Франківському обласному радіомовленню.
Микола Савчук – відомий естрадний виконавець власного гумору, жартівливих пісень, коломийок. Лауреат першого Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири (Київ, 1992), переможець традиційного Прикарпатського фестивалю гумору й сатири "Андрея" (Тлумач, 1993), переможець Всеукраїнського фестивалю "Доля" (Івано-Франківськ, 1998), учасник і член журі інших фестивалів гумору й сатири. Заслужений артист України (2000), лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. П. Сагайдачного (2000); член редакційної ради Всеукраїнської гумористичної газети "Веселі вісті" (м. Київ) та Всеукраїнської асоціації гумору й сатири "Весела Січ" (м. Запоріжжя). Дав багато концертів по містах і селах України, виступав перед українськими громадами Великобританії (1994) та США (1995-96), Канади (2000-02), Польщі (2001-03), Італії (2003), Росії (2003). Автор п’ятьох авторських гумористичних аудіоальбомів: "Співання про кохання" (Парма, США, 1995), "Діаспорний гумор" (Парма, США, 1996), "Жартувати аби не хорувати" (Львів, 1999); "Сміх крізь сльози" (Калуш, 2000), "Сім день не їж, а весело дивисі" (Калуш, 2000). Видав 20 книжок (гумор, поезія, краєзнавство).
Гумористичні твори Миколи Савчука в репертуарі нар.артиста України Петра Бенюка (Львів), засл. артиста України Гриця Драпака (Тернопіль), Ігоря Чепіля (Івано-Франківськ), Володимира Садов’яка (Тлумач), міні-театру "КУМ" (Калуш) та ін. професійних і самодіяльних виконавців.
Миколу Савчука інакше ще називають коломийським сміхованцем, неперевершеним коломийкарем, найвеселішим гуцулом. Гуцульські коломийки співає у документальному фільмі "На бистрині" та в 5 серії багатосерійного фільму "Острів кохання". Колекціонує український гумор: книжки, часописи, листівки, значки, сувеніри, концертні афіші, атрибути фестивалів, світлини, карикатури, особисті речі відомих сміхотворців. Мав виставку своєї колекції гумору під назвою "Український гумор відомий і не" в Музеї історії Коломиї.
| Савчукова коломийка | |
|
1. Казав чоловік до жінки: "Жінко моя люба, Україна така бідна, А ти така груба!" 2. Українці мої милі, Що би ви хотіли, Аби ви щось учинили, А не теренділи. 3. Були вибори вже тричі, Тричі обираєм, Сваримося, клянемося, А маєм, що маєм. 4. На Вкраїні люд веселий, Добре тут нам жити: За повітря і за сонце Не треба платити. 5. Патріоти, патріоти, Та й ви, демократи, Та вас може хіба той світ Докупи з’єднати. 6. Ой радила юна гривня Долару старому: “Чому ти тут командуєш? Тікай геть додому!” 7. Було колись на Вкраїні – Ревіли гармати, А тепер є на Вкраїні – Ревлять депутати. 8. Є жіночки, мов лисички, Мужчини, мов коні, Та якщо ви президентом – Стережіться “монік”. 9. Скажіть мені, ерудити, Як того назвати, Хто за працю по півроку Не дає зарплати. 10. Нас Шевченко найменшого Брата вчив любити, А в нас дехто без старшого Не може прожити. 11. Нема світла, нема газу Та й нема зарплати І головне – нема того, Що можна послати. 12. У нас борщі й вареники, Київські котлетки, А нам пхають у рот піцци, Гот-доги й креветки. 13. Україно, Україно, Чом то так буває: Є вже прапор, герб і гривня, А тебе немає. 14. Дайте мені миску борщу І влийте сметанки, І не треба мені чіпсів, Ні “Галіна-бланкі”. 15. Ветерани, ветерани, Лихо владі з вами, Нащо стали по пенсії Сумними рядами? 16. Виїжджає наша молодь До Канад і Францій, А до нас тимчасом їдуть В’єтнамці й афганці. 17. Вже півсотні літ минуло, Як змовкли гармати, А декому хотілося б Знову Берлін брати. 18. У Києві є мастаки Гроші позичати, А хто буде відтак тії Борги віддавати? 19. Нас рекламами щоденно З ефірів годують . До чого наш народ бідний – Ще його й дратують. 20. Що це таке: буфонада, А чи клоунада, Чи естрада, чи шарада, Чи Верховна Рада? |
21. Стояв долар у трусиках, Рубль – в панталонах, Та й міряли свої курси На мості Патона. 22. Простий міщух український, Чи проста селючка Таки ліпше зажартують, Ніж Вєрка Сердючка. 23. У курчатах діоксин є, В огірках – нітрати: І не їсти – помирати, І їсти – вмирати. 24. Можна мати владу й ефір, Рейтинг підробити, Та головне - знати мірку Й не переборщити. 25. Ростуть ціни на се, на те, На світло й на воду, А із ними ростуть роги В нашого народу. 26. Що кросворди тепер модні На те є причина: У нас тепер у кросворді Уся Україна. 27. Українську медицину, Як не поважати, Коли вона усе вміє, Лиш не має вати. 28. В Україні всюди чути Російську естраду, А як хочете вкраїнську, То їдьте в Канаду. 29. Така у нас ідилічна Вкраїнська картина: На пенсії діда й баби Живе вся родина. 30. І ти шахтар, і я шахтар, Ми – хлопці з Донбасу, Як не дадуть нам зарплату – Дамо по мордасу. 31. Ми носимось з російськими Книжками й піснями, А вкраїнську хай вивчають Шпигуни з послами. 32. Одні тягнуть до Заходу, А інші – до Сходу, Розтягли вже половину Нашого народу. 33. Екстрасенси, астрологи І телеведучі Закутують нам голови У мокрі онучі. 34. Колись: церква, коса, cапа, Лицарство і слава, Тепер: жуйки, дискотеки, Відео і кава. 35. Ті хочуть нас у Росію, Ті – в НАТО забрати, А ми собі сапки в руки Й на дачу сапати. 36. Лєнкі й Свєткі – в Туреччині, У Польщі – Наташі, Як це добре, що вони вже Повії не наші. 37. Ми такого Президента Хотіли би мати, Що пером не описати, Словом не сказати. 38. Що є легше молоду: Виїхати в Штати, Чи платити за семестри, Чи сісти за грати? 39. Дотримуймось, українці, Ухвали нової: Сало пишім з великої, А Москва – з малої. 40. Замінив нам телевізор Обкоми й райкоми, Мали б велетні родитись, А родяться гноми. |
Завантажити реферат1 2