Сторінка
2

Моє село - Саджавка

3. Візьміть участь у пошуково-краєзнавчій експедиції по місцях бойової слави воїнів УПА на території Саджавки та її околиць. Опишіть свої враження.

4. Ознайомтеся у шкільному краєзнавчому музеї із “Мартирологом стрільців УПА із Саджавки, які загинули в боях з окупантами”. Що зроблено нашими односельчанами для увіковічення пам’яті про них?

5. Відшукайте серед мешканців села людей, які були репресовані і вивезені до Сибіру. Запишіть їхні спогади до шкільного Літопису народного горя.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

1. За яких умов наш край був приєднаний до Польського королівства?

2. Чи можна 1400 рік вважати роком заснування села Саджавка?

3. Прочитайте і проаналізуйте перші писемні згадки про Саджавку в історичних джерелах, що датуються 1400 та 1492 роками.

4. Як ви вважаєте, чи могли жителі Саджавки брати участь у народному повстанні під проводом Мухи?

НА ЗЛАМІ ЕПОХ

На початку 20 століття Саджавка, як і вся Галицька земля, продовжувала перебувати під австрійським пануванням. Життя селян було нелегким. Якщо сто років тому (в кінці 18 ст.) на одну саджавську родину припадало 18 га землі, то в 1900 р. – лише 4 га, з них ріллі – 1га. [14; 30]. Це було зумовлено збільшенням кількості населення в селі впродовж 19 ст. у 4 рази.

Безземелля і малоземелля селян приводили до того, що кожного літа більше половини їх йшли в подільські села на заробітки до поміщиків. Зимою чоловіки працювали в горах на лісорозробках. Частина сімей змушена була емігрувати в пошуках кращої долі за океан.

Із прокладенням через село залізниці “Делятин-Коломия” покращився транспортний зв’язок. Перший паровий локомотив проїхав біля села в 1905 році.

Початок 20 ст. став періодом національного пробудження наших країн. У 1910 р. з ініціативи свідомих мешканців села засновується товариство “Січ”, першим головою якого був Іван Данилюк. Члени “Січі” проводили завзяту боротьбу з алкоголізмом. Згодом багато січовиків, а за ними й свідомих селян вступають до товариства “Відродження”, яке очолив парох Саджавки о. Сидір Бобикевич. Цікаво, що в церкві почалося заприсягання охоплених алкоголем селян.

З іменем Сидора Бобикевича пов’язане будівництво у Саджавці нової церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка була освячена в 1912 році і зберігається діючою до наших днів.

На початку 20 ст. у Саджавці функціонувала двокласна українська державна школа. Відомо, що в 1900 році в селі було два вчителі, які навчали українською мовою 45 дітей. Довголітнім управителем школи був свідомий громадянин села Іван Зубаль. Він брав активну участь у діяльності Надвірнянського окружного відділу Товариства взаємної допомоги українського учительства, створеного в 1905 р. для захисту прав українських педагогів.

Мирний уклад життя наших краян перервала Перша світова війна, яка спалахнула в серпні 1914 року. В селі проголошено воєнний стан. Понад сотню чоловіків було мобілізовано до австрійського війська, багато з яких загинули. Територія Саджавки стала незабаром ареною завзятих п’ятитижневих боїв російської та австро-угорської армій. Згоріло багато хат та інших господарських споруд. У 1914 і 1916 рр. село було двічі зайняте російськими військами, що спричинило занепад культурно-просвітницького життя.

У 1915 р. біля Саджавки на річці Прут відбувся страшний бій між австрійцями і росіянами. Російські і австрійські вояки за наказом своїх командирів мали йти на штурм зі штиками і багнетами. Однак штурм не відбувся, тому що коли російські солдати зайшли в Прут, то з гори Обоча, вигідної в стратегічному плані, австріяки почали стріляти і скосили кулями і гарматними пострілами росіян. Ріка була загачена трупами вбитих. Їх тіла було пізніше закопано в спільну могилу над рікою і навіть встановлено на ній хрести [12, 102]

На початку 1917 р. в нашому краї остаточно закріпилися австрійські війська, проте період австрійського панування наближався до завершення. У 1918 р. Австро-Угорщина, зазнавши поразки у війні, розпалася.

Мешканці Саджавки радо вітали проголошення 1 листопада 1918 р. у Львові Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). На захист молодої держави стала Українська Галицька Армія (УГА). В її лавах воювали проти польських окупантів і добровольців з нашого села. Понад 20 з них склали свої голови у боях за волю України в 1918-1920 роках, а 12 чоловік повернулися інвалідами. Це про них писав наш земляк, ланчинський поет Юрій Шкрумеляк у творі “Січовий похід”.

“Гей, терниста доріженька

В’ється круто під гору, -

Ми життя дамо за матір,

За Вкраїну пресвяту”.

Однак у вирі боротьби ЗУНР не втрималася. Із травня по серпень 1919 р. Саджавка, як і все Покуття та Гуцульщина, була окупована румунськими військами. 18 серпня 1919 р. вони залишають наш край і на зміну їм приходять загони польської армії. Над нашою землею нависла загроза польської окупації.

ІСТОРІЯ СЕЛА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ

Гордість саджавчан

“Сантимент до самого села в його уродженців і мешканців завжди великий. Вже сам вигляд збуджує незатерте враження навіть на тих, хто хоч раз його бачив.

На березі Прута пишається висока, дерев’яна саджавецька церква Покрови Пресвятої Богородиці з дзвіницею старовинної ще будови.