Сторінка
6

Громадянське суспільство і держава

На відміну від держави громадянське суспільство являє собою горизонтальну систему різноманітних зв'язків і відносин громадян їхніх об'єднань, союзів, колективів. Ці зв'язки засновані на рівності й особистій ініціативі, у тому числі в самостійності видобутку засобів до існування (це відноситься і до об'єднань, що містяться за рахунок добровільних внесків їхніх учасників). Мети громадян і їхніх об'єднань різноманітні і мінливі відповідно до їхніх інтересів.

Розходження структур громадянського суспільства і держави накладає відбиток на способи правового регулювання приватних і публічних відносин, а тим самим — на систему права.

2.1 Межі діяльності держави

Становлення і розвиток громадянського суспільства обумовило новий період розвитку держави і права. Йому відповідає так називане «сучасна представницька держава», якому, на відміну від кастових і станових держав Древнього світу і Середньовіччя, мають наступні риси:

1. Держава суверенна, воно має верховну владу і монополією примуса на всій території країни і не залежить від влади іншої держави, влади церкви, жреців, станів, воєначальника недержавних організацій.

2. Держава виступає від імені всього населення (народу, нації) чи, принаймні, офіційно домагаються на те, що воно виражає і захищає інтереси всієї країни, народу, чи підданих громадян. Держава і керування їм уже не розглядаються як чи надбання особиста справа монарха, що царює династії, якоїсь частини суспільства. Офіційно воно відокремлюється від станів, класів і інших соціальних груп, хоча фактично проводить політику частіше з переважним врахуванням інтересів тієї чи іншої впливової частини суспільства.

Прагнення держави представити себе як уособлення нації, що живе на визначеній території, обумовило висхідне ще до епохи пізнього середньовіччя ототожнення держави з країною, Родіною, Батьківщиною.

3. З розвитком громадянського суспільства в структурі державних органів з'являються і встановлюються в якості постійних загальнонаціональні (а не тільки станові) представницькі установи парламентського типу, що володіють правами твердження податків і зборів, що надходять у скарбницю держави, а також прийняття найбільш важливих нормативно-правових актів (законів). Виникнення і розвиток представницької демократії — явище, властивий епосі формування громадянського суспільства. Представницькі установи, піднімающиїся спочатку на основі майнових цензів, завжди законодавствували від імені всього народу (нації).

4. Держава має управлінський апарат, що складається з професійних службовців, чиновників, а також постійну армію. Створення бюрократії як ієрархічно організованої системи керування зі строго визначеними функціями кожної ступіні і посади — явище Нового часу. Основна маса що служать і військових складається з облич різної станової чи класової приналежності, що займають строго визначені місця в службовій чи посадовій ієрархії й одержують зміст від держави.

5. Держава засновує і збирає податки, за рахунок яких створюється і поповнюється державна скарбниця, відкіля виробляються витрати на зміст державного апарата й армії. Як правило, установа податків і твердження кошторису державних витрат (державний бюджет) вимагає згоди представницької установи.

6. Сучасна представницька держава офіційно визнає юридичну рівність громадян (чи підданих), їхні права і волі, а також гарантії цих прав і волі.

2.2 Співвідношення держави і суспільства

Суспільство в широкому значенні-сукупність історико складених форм спільної діяльності людей; у вузькому-історико конкретний тип соціальної системи, певна форма суспільних відносин.

Держава-це організація політичної влади, яка сприяє переважному втіленню конкретних інтересів (класових, загальнолюдських, релігійних, національних тощо) в межах визначенної території.

Суспільство і держава-поняття незбіжні. Перше більш ширше за друге, тому що суспільство має недержавні структури (політичні партії, політичні рухи, суспільні організації і об`єднання, трудові колективи тощо).

Держава займає в суспільстві провідне положення і відіграє ньому головну роль. По характеру держави ми можемо судити о характері всього суспільства, о його суттевості.

Держава по відношенню до свого суспільства виступає, як засіб управління, ведення загальних справ (підтримка порядку и суспільної безпеки), а по відношенню до своїх супротивників використовує насильство і примус.

Хронологічні рамки суспільства і держави також не співвідносяться: преше виникло раніше є має більш багату історію ніж друге. Держава була народжена прогресуючим суспільством, вона набуває по відношенню до нього відносну самостійність. Ступінь цієї самостійності постійно змінюється, залежить від зовнішніх та внутрішніх умов взаємодії.

III Перспективи і перешкоди розвитку громадянського суспільства.

В умовах низького рівня цивільної культури і відсутності тривалий час у росіян можливості відігравати вирішальну роль у суспільно-політичному житті різкий перехід від тоталітарно-авторитарного суспільства до демократичного неминуче привів би до охлократії, розвалу держави і паралізував би діяльність громадянського суспільства, що формується, (багато в чому ми маємо можливість це спостерігати і сьогодні).

Тому протягом тривалого часу неминучий перехідний період тісного, часто суперечливої взаємодії і взаємовпливу демократично сформованих органів правової держави й інститутів громадянського суспільства. Поступово в міру підвищення культурного рівня, придбання управлінських навичок, компетенції в судженні про найважливіші суспільно-державні проблеми, громадяни через институты цивільного суспільства будуть брати на себе усе більше функцій державної влади, і переходити до самоврядування. Поки ж у ході політичної реформи члени суспільства повинні мати гарантовану законом і забезпечену всім механізмом реформуючої державної структури можливість вільно виражати свою політичну волю і підвищувати рівень своєї громадянської культури.

Процес формування громадянського суспільства в нас має свої особливості і складності. У країні, особливо в її центральних районах, в останні десятиліття зруйновані органічні вікові зв'язки громадського життя, багато в чому втрачені народні традиції. У той же час горизонтальні зв'язки іншого типу громадянського суспільства тільки починають складатися. Державні структури, що пронизують усе суспільство від верху до низу, виявилися в цій ситуації єдиним з'єднуючим його підставою. У таких умовах форсована перебудова економіки на ринковій основі, ослаблення вертикальної регулюючої ролі державних структур, демократизація, федералізація і децентралізація суспільного керування можуть створити (і вже створюють) соціальний вакуум, що неминуче веде до серйозних економічних і соціально-політичних потрясінь. Тому необхідний обережний підхід до руйнування вертикальних структур державного регулювання і вибір правильної стратегії поетапного згортання вертикальних структур і рівнобіжного розвитку горизонтальних взаємозв'язків. Їхній генезис (горизонтальних ринкових, політичних і правових взаємин) і буде процесом формування громадянського суспільства.