Сторінка
1

Форми (джерела) права. Конституційні права і свободи людини і громадянина. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству (установі, організації)

І. Форми (джерела) права.

Форми (джерела) права – це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов’язкового значення.

Нормативно-правовий акт – це офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані державою (конституційні закони, укази президента, постанови та ін.). Є основним юридичним джерелом права більшості країн (Франція, ФРН, Італія, Іспанія).

Нормативно-правовий акт – це офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб’єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Або ж: акт правотворчості, який містить юридичні норми.

Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права.

Функції нормативно-правового акту:

1) юридичного джерела права;

2) функцію форми права.

Тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права.

Ознаки нормативно-правового акту:

1. Приймається або санкціонується уповноваженими органами держави або народом;

2. Завжди містить нові норми права або змінює чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків.

3. Приймається з дотриманням певної процедури;

4. Має форму письмового акту-документу і точно визначені реквізити:

- вид акту (указ, закон, постанова);

- найменування органу, який ухвалив акт;

- заголовок;

- дата ухвалення акту;

- номер акту;

- дані про посадову особу, яка підписала акт.

5. Публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов’язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка.

Види нормативно-правового акту за юридичною чинністю:

- закони;

- підзаконні нормативні акти.

Є види нормативно-правового акту за сферою дії:

- загальні;

- спеціальні;

- локальні.

Види нормативно-правового акту за характером волевиявлення:

- акти встановлення норм права;

- акти заміни норм права;

- акти скасування норм права.

Види нормативно-правового акту за галузями законодавства:

- цивільні;

- кримінальні;

- адміністративні;

- кримінально-процесуальні;

- адміністративно-процесуальні.

І ще є види нормативно-правового акту за суб’єктами нормотворчості в Україні:

Правовий прецедент – акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, який надає загальнообов’язкового значення при вирішенні подібних справ у майбутньому (Англія, США, Індія).

Нормативно-правовий договір – спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб’єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) із метою врегулювання певної життєвої ситуації і забезпечується державою. На відміну від договорів-операцій, які мають індивідуально-разовий характер, нормативно-правовий договір розрахований на кількаразове застосування: його зміст складають норми – правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий договір, типовий договір та ін.). він має суттєве значення у сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб’єктами федерації (РФ у 1992 р.). Особливим видом нормативно-правового договору є міжнародний правовий акт, що (на відміну від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як самостійне джерело права.

Правовий звичай – акт-документ, що містить норми-звичаї, які санкціоновані державою і забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склались у суспільстві, а лише ті, що мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історичному етапу його розвитку. Правовий звичай – найстародавніше джерело права, він історично і фактично передував закону.

Правова доктрина – акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою як обов’язкові.

Правова доктрина не у всіх країнах є джерелом права, хоча значення наукових праць юристів для формування моделі правового регулювання визначаються законодавцями багатьох країн. У наші дні роль доктрини є важливою для правотворчості – вона сприяє удосконаленню нормативно-правового акту, створенню нових правових актів і категорій, розвитку методології тлумачення законів.

Правова доктрина служила безпосереднім джерелом права в англо-американській правовій системі: при вирішенні справи судді посилались на праці вчених, також у релігійно-філософській правовій системі: іудаїзм, іслам, індуїзм мають у своїй основі правила загальнообов’язкової поведінки, почерпнуті із праць видатних юристів.

Релігійно-правова норма – акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для надання їй загальнообов’язкового значення і забезпечується нею. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах. У деяких країнах релігійно-правова норма тісно переплелась із правовим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки).

Міжнародний-правовий акт – спільний акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків у різних відносинах між ними. З санкції держави такий акт поширюється на її території, стає частиною внутрішньо національного законодавства. На внутрішньодержавне право впливають джерела міжнародного права: загальновизнані принципи міжнародного права, міжнародні договори (пакти, конвенції).