Сторінка
5

Господарство світу і України в роки другої світової війни. Післявоєнний розвиток народ­ного господарства (1939-1953 рр.)

В цей же час була проведена і грошова реформа, її необхідність визначалась повним розбалансуванням грошової системи за роки війни, оскільки різке зростання військових видатків вимагало постійного випуску в обіг великої кількості грошей, які не забезпечувались споживчими товарами. Внас­лідок значного скорочення роздрібного товарообігу у насе­лення виявилось грошей більше, ніж того вимагало нормаль­не функціонування народного господарства. За таких обста­вин купівельна спроможність грошей занепала. Крім того, в країні було багато фальшивих грошей, які випускались фа­шистами під час війни.

14 грудня 1947 року була видана постанова уряду "Про проведення грошової реформи і відміні карток на продовольчі і промислові товари". Старі гроші протягом тижня обмінюва­лись на нові із розрахунку 10 : 1. Для тих, хто тримав гроші на рахунках в ощадних касах, обмін був більш пільговим. Так, внески до 3 тис. крб. залишались без змін і не підлягали пере­оцінці. Внески на суму від 3 до 10 тис. крб. обмінювались із розрахунку 3 : 2, а внески понад 10 тис. крб. -2:1.

Одночасно проводилось об'єднання всіх попередніх державних позик в єдину нову двопроцентну позику, а старі облігації обмінювались на нові у відповідності 3:1, облігації позики 1930 року - у відповідності 5 : 1. За допомогою таких методів відбулося вилучення надлишків грошової маси, а сама рефор­ма набула, в основному, конфіскаційного характеру. З 1 січня 1950 року уряд визнав за необхідне підвищити офіційний курс карбованця по відношенню до іноземних валют і визначив його у відповідності з золотим змістом карбованця (0,222168 г. чистого золота).

Загалом, весь період перших п'ятирічок, воєнні і післявоєнні роки були для країни періодом екстремального, надзвичайно­го розвитку. В цей період життєві потреби населення відкла­дались на потім. Майже 25 років економіка працювала з вели­чезною напругою, на межі своїх можливостей. Всі досягнуті успіхи були сплачені надзвичайно високою ціною.

За даними офіційної статистики середня номінальна заробітна плата робітників виросла за 1928-1954 роки більше, ніж в 11 разів. Згідно з іншими джерелами, в цей же період вартість життя в Радянському Союзі зросла в 9-10 разів, оскільки роздрібні ціни постійно зростали.

Як і раніше, надзвичайно гостро стояла житлова проблема. Багато робітників з сім'ями жили в гуртожитках, комунальних квартирах, бараках, підвалах. В ці роки будівництво житла ве­лось в дуже обмеженій кількості. Основні кошти із державного бюджету витрачались на військово-промисловий комплекс, важку промисловість, енергетичну систему. Радянський уряд щедро роздавав дарунки дружнім зарубіжним країнам у вигляді бу­дівель університетів, госпіталів, культурних центрів, а також у вигляді прямої військової допомоги.

Подальший розвиток економіки СРСР визначався її надзвичайною централізацією. Всі економічні питання, великі і малі, вирішувались тільки в центрі, а місцеві господарські органи мали суворо обмежені права щодо вирішення будь-яких пи­тань. Основні матеріальні і грошові ресурси, що були необхідні для виконання планових завдань, розподілялись через велику кількість бюрократичних інстанцій.

Після війни декілька разів проводились різноманітні адміністративні реформи, але вони не вносили докорінних змін в сутність планово-адміністративної системи. В березні 1946 року наркомати перетворились в міністерства, а наркоми - в міністрів. В багатьох міністерствах була введена обов'язкова форма для службовців. Якщо до цього форму носили військові, працівники міліції, держбезпеки, то тепер її належало одягати річникам, дипломатам, зв'язківцям, працівникам суду і проку­ратури.

Післявоєнна історія країни була б неповною без аналізу зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних позицій СРСР. Незабаром після другої світової війни антигітлерівська коа­ліція розпалась. Колишні союзники Радянського Союзу боя­лись розширення комуністичної ідеології, тому здійснювали всілякі заходи для повернення соціалістичної системи в до­воєнні кордони. СРСР, в свою чергу, намагався закріпити свій вплив у звільнених Червоною Армією країнах Центральної і Східної Європи. Це протистояння призвело до ускладнення міжнародної ситуації, до стану холодної війни.

США направили західноєвропейським країнам величезну матеріальну допомогу в розмірі 12,4 млрд. дол. (так званий "План Маршалла"). Ці кошти використовувалися не лише для після­воєнного відродження економіки, але й для посилення військо­во-політичного впливу США в цьому районі. В 1949 р. було створено військовий блок НАТО, розташовано мережу військо­вих баз США, військові штаби розробляли плани нової світової війни проти СРСР з використанням атомної зброї.

В ці ж роки Радянський Союз із свого боку здійснював підтримку комуністичних і прорадянських режимів в так зва­них "країнах народної демократії": Болгарії, Албанії, Польщі,* Румунії, Угорщині, Чехословаччині, а також в Північному В'єтнамі, Північній Кореї, Китаї. Цим країнам надавалася інтенсивна матеріальна, фінансова і військова допомога. Відо­мо, що тільки у вигляді пільгових довгострокових кредитів в 1945-1952 роках їм було надано 15 млрд. крб. (З млрд. дол.). Такі величезні для тих часів кошти надавалися країнам за умови проведення там соціально-економічних перетворень за радянським зразком.

В результаті цих міжнародних подій світ на довгі роки був поділений на дві ворогуючі системи, що мало негативні (перш за все в економічному плані) наслідки для внутрішнього жит­тя СРСР. Справа в тому, що на рубежі 1940-1950-х років роз­винуті країни почали впроваджувати у виробництво досягнен­ня сучасної науково-технічної революції, і це зумовило новий, постіндустріальний етап їх розвитку. Радянська директивна економіка, через її надцентралізацію, відсутність ініціативи і підприємливості в різноманітних господарських структурах, виявилась нездатною до широкого впровадження науково-тех­нічних розробок у виробництво (крім військово-промислового комплексу) і почала стрімко відставати від країн з ринковою економікою. До того ж, ці країни стали помітно випереджати Радянський Союз за рівнем життя населення, за забезпечен­ням різноманітних демократичних прав і свобод. СРСР, відго­роджений від усього світу "залізною завісою", намагався не допустити впливу Заходу на радянський народ, використовую­чи репресивний апарат. Всі культурні, громадські, спортивні, особисті зв'язки з зарубіжними країнами знаходились під пиль­ним наглядом відповідних організацій. З 1945 по 1950 роки на 35% скоротився зовнішньоторговий обіг із західними краї­нами, що помітно вплинуло на радянську економіку, яка була позбавлена нової техніки і передових технологій. Ось чому в середині 1950-х років Радянський Союз опинився перед необ­хідністю глибоких соціально-економічних і політичних змін.