Сторінка
3

Економічне і соціально-політичне становище Австрії у міжвоєнний період

1 травня 1934 р. була прийнята нова конституція. Одночасно з цим вступив у дію конкордат між австрійським урядом і Ватиканом, згідно якого церква поновлювала ті права, що мала при династії Габсбургів.

Були заборонені усі ліві організації, профспілки. Фашистський режим в Австрії став реальністю. В економіці Австрії панував німецький капітал. У липні 1934 р. група нацистів зробила спробу захопити владу. При цьому був вбитий канцлер Дольфус. Однак Німеччина, побоюючись збройної протидії з боку Італії, не наважилась почати вторгнення в Австрію. Путч провалився.

Новим канцлером Австрії став К. Шушнінг. Він швидко придушив путч нацистів. Його політичним орієнтиром була Німеччина. Єдиною перешкодою в цій справі було домагання німецьких фашистів беззастережного захоплення Австрії. Противником таких вимог з боку німецьких фашистів були і гаймверівці. Вони хотіли мати певну автономію в майбутній великій Німеччині. З огляду на це гаймвер у травні 1936 р. був роззброєний урядовими військами і включений до складу австрійської армії.

На початку 1936 р. відбулося німецько-італійське зближення. Італія перестала чинити опір Німеччині в підготовці “аншлюсу”. 11 липня 1936 р. між Німеччиною і Австрією була укладена угода з трьох пунктів: німецький уряд визнає суверенітет Австрії; націонал-соціалізм – це внутрішня справа обох країн і це не повинно вести до спроб зміни його статусу; Австрія визнає себе німецькою державою. У секретному додатку Шушнінг зобов’язувався підкорити зовнішню і внутрішню політику інтересам Німеччини. В уряд мали бути введені австрійські нацисти.

У листопаді 1936 р. угода була доповнена зобов’язанням Австрії спільно з Німеччиною вести боротьбу проти комунізму і не вступати ні в які економічні угоди на Балканах.

Це була тактика “холодного аншлюсу” з боку Німеччини, і не було ніякої протидії з боку Англії і Франції. В Австрії мали місце масові протести проти сваволі фашистів. Шушнінг пішов на заборону Націонал-соціаліс-тичної партії Австрії, але уже в лютому, на вимогу Гітлера відмінив заборону Націонал-соціалістичної партії Австрії і погодився передати Націонал - соціалістам керівні посади в уряді, в органах державної влади.

Робітники Відня зібрали 1 млн. підписів з вимогою чинити опір німецькій експансії. На 13 березня 1938 р. Шушнінг призначив плебісцит про незалежність країни. Гітлер зажадав відмінити плебісцит, а самому Шушнінгу піти у відставку. Шушнінг виконав ультимативні вимоги Гітлера.

11 березня 1938 р. в Австрію вступили німецькі війська, а слідом за ними – загони гестапо. Незалежність Австрії була знищена. Австрія була включена до складу Німеччини. 13 березня 1938 р. новим канцлером Австрії став З. Інкварт, який оголосив Австрію німецькою державою. 18 березня католицька церква Австрії вітала німецьких фашистів як “борців проти небезпеки комунізму”. “Аншлюс” Австрії до Німеччини вітали і соціал-демок-рати.

Так була реалізована теорія “єдиної німецької нації” і “другої німецької держави”.

Література:

1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

5. Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

11. Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

1. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.