Сторінка
3
5 грудня 1929 р. президент Г. Гувер скликав спеціальну нараду 400 представників крупних банків і трестів для вироблення заходів по боротьбі з кризою. Учасникам наради була запропонована програма вкладень 8 млрд. доларів у капітальне будівництво. Промислові і залізничні монополії також мали вкласти у свої підприємства 3 млрд. доларів. Реалізація цих заходів дала тимчасовий ефект. У травні 1930 р. Г. Гувер заявив: “Криза уже позаду”. Але це було не так. Криза розвивалась. У 1931 р. була створена “Національна кредитна корпорація”, капітал якої досяг 3,5 млрд. доларів. Для боротьби з кризою в галузі сільського господарства було створено “Федеральне фермерське бюро”, якому держава асигнувала 500 млн. доларів. У торгівлі з 1931 р. США стали на шлях протекціонізму.
Однак ось ці суттєві регулюючі заходи і спеціально утворені органи не справились із кризою. Падіння виробництва не зупинялось. Видобуток вугілля зменшився на 42%, виплавка чавуну – на 79%, сталі – на 76%, виробництво автомобілів – на 80%. З 297 доменних печей працювало тільки 46. Випуск промислової продукції скоротився більш як у два рази. Вивіз пшениці за кордон зменшився на 82%, а її запаси в США збільшились у 3,5 рази. Ціни на сільгосппродукти в США в 1932 – 1933 рр. порівняно з 1929 р. впали у 3-4 рази. Валовий дохід фермерів зменшився більш як у 2 рази. Вартість промислових акцій з вересня 1929 до 19 червня 1932 р. впала на 85%. 10 тис. банків припинили своє існування.
Наслідком таких змін у промисловості, сільському господарстві, фінансах було зростання безробіття. На березень 1933 р. число безробітних досягло 17 млн. чол. Зауважимо, що на той час в США ще не діяла державна система соціального страхування по безробіттю. Безробітна людина не мала засобів для існування. Зарплата працюючих продовжувала знижуватися, і на кінець 1932 р. впала удвічі. 45% фермерів не могли розрахуватися за кредити. За п’ять років (1929-1933) в примусовому порядку було продано 1 млн. ферм.
Багато жителів міст не могли оплачувати своє житло. Власники будинків їх насильно виселяли із квартир. По всій Америці з’явились “гувервіллі” (житло з картону і фанери).
Безробіття, скорочення зарплати і збільшення тривалості робочого дня привели до зростання соціальної напруги , невдоволення серед робітників, фермерів, інтелігенції. Вони вимагали припинити зменшення зарплати, надання їм допомоги, анулювання боргів і зменшення податків.
Новою ознакою протестного руху була його масовість і організованість.6 березня 1931 р. 1,250 тис. безробітних вийшли на вулиці міст , протестуючи проти безробіття. У Нью-Йорку, Детройті в демонстраціях взяло участь понад 100 тис. чол., у Чикаго – 50 тис. чол. Поліція здійснила арешти серед керівників страйків, демонстрацій.
У липні 1930 р. у Чикаго відбувся національний з’їзд безробітних, який розробив програму боротьби за надання допомоги безробітним. Для організації керівництва цією боротьбою була створена “Національна рада безробітних”. Голодні походи безробітних, які організовувала Компартія США, в 1931 і в 1932 рр. у т. ч. на Вашингтон, стали суровою реальністю тогочасної Америки. Рух безробітних, марш смерті 25 тис. ветеранів Першої світової війни та членів їх сімей до Білого дому у 1932 р., які вимагали виплатити їм пенсії і розгін їх демонстрації з допомогою війська було свідченням серйозної соціально-політичної напруги в американському суспільстві.
Страйкова боротьба працюючих у роки економічної кризи не набула масового характеру. На цей час у профспілках США було 10% робітників. Страх втратити роботу утримував багатьох від участі у страйках. До того ж американська буржуазія, щоб придушити боротьбу робітників і фермерів, застосовувала терор і репресії. Лише в 1930 р. було заарештовано 5935 робітників. Фашистські тенденції стали реальністю суспільно-політичного життя. Ку-клус-клан, Американський легіон безпосередньо брали участь у придушенні робітничого і фермерського руху. Були спроби заборонити компартію США.
У 1932 р. економічна криза в США досягла найбільшої гостроти. Кожен третій робітник не мав роботи. Повністю зайнятими на виробництві було лише 10% працюючих. Неймовірно, але нестерпне становище більшості населення було за умов надлишку всього. Біднота і багаті складали два протилежні полюси американського суспільства.
Морально-психологічний вплив кризи на населення був таким сильним, як ні в жодній країні світу. У свідомості багатьох людей складалось враження про “планетарну катастрофу”. Індивідуалістський характер масової свідомості американців у цьому відношенні також зіграв свою негативну роль. Вину за катастрофічне погіршення свого становища вони покладали не стільки на об’єктивні соціально-економічні процеси, скільки на власні недоліки кожної людини. Це стало причиною масовості самогубств серед американців.
Протягом багатьох десятиріч панування індивідуалістської ідеології в США, на відміну від Європи, не склалася система соціального захисту населення. Криза для американців стала національним лихом.
Саме в такій соціально-економічній і морально-психологічній атмосфері в 1932 р. почалась кампанія по виборах президента США.
Передвиборча платформа республіканської партії включала вимоги дотримання бездефіцитного бюджету, заперечувала необхідність збільшення державних соціальних витрат. Розправа літом 1932 р. над ветеранами війни, яка була здійснена за особистим наказом Г. Гувера, зробила шанси республіканців на успіх в передвиборній кампанії 1932 р. безнадійними. Складність ситуації для Г. Гувера була ще і в тому, що йому виборці більше не вірили.
Демократична партія висунула кандидатом на посаду президента США Ф. Рузвельта. Ф. Рузвельт і його “мозковий трест” розробили досить солідну передвиборчу платформу і доклали максимум зусиль, щоб її донести до найширшого кола людей. В основу своєї передвиборчої платформи Ф. Рузвельт поклав вияснення причин економічної кризи і визначення шляхів для її подолання. Критика республіканців за наслідки їх управління країною, обіцянка надати роботу безробітним, фермерам, підвищити ціни на сільгосппродукти, почати проведення реформ на користь мільйонів “забутих американців” були також широко використані передвиборчим штабом Ф. Рузвельта.
Ф. Рузвельт, виясняючи причини економічної кризи, вказав на нестачу капіталовкладень і несправедливий характер розподілу багатств і товарів. Основним напрямком діяльності майбутнього президента мало бути державне регулювання економічного життя в країні, планове скорочення виробництва, надання роботи робітникам і підвищення зарплати усім працюючим. Мав бути здійснений поворот держави обличчям до своїх громадян, їх соціального захисту.
Завантажити реферат