Сторінка
3

Технологія оцінки ризиків в процесі управління ризиками на прикладі методу VAR

Таким чином, вихідний портфель фінансових інструментів представляється у вигляді еквівалентного портфеля стандартних позицій. Еквівалентність, що у загальному випадку може бути лише приблизною, означає, що портфель стандартних позицій має таку ж чутливість до змін значень ринкових факторів. Величина ризикової вартості визначається саме для еквівалентного портфеля стандартних позицій. Для кожного ринкового фактору проводиться статистична оцінка величини середнього квадратичного відхилення, а також розраховуються коефіцієнти кореляції між різними парами факторів. Потім складається коваріаційна матриця змін вартостей стандартних позицій. За допомогою цієї матриці й формули дисперсії для суми нормально розподілених випадкових змінних можна розрахувати дисперсію вартості портфеля, що складається зі стандартних позицій. Коваріаційна матриця множиться ліворуч і праворуч на вектор значень вартостей позицій, в результаті чого обчислюється значення дисперсії портфеля, звідки шляхом витягу квадратного кореня обчислюється його середнє квадратичне відхилення.

Нарешті, на основі властивостей нормального розподілу визначається значення ризикової вартості. Так, якщо довірчий інтервал заданий на рівні 95%, то величина ризикової вартості дорівнює 1,65 стандартного відхилення портфеля. Таким чином, величина ризикової вартості розраховується за наступною формулою:

де:

Z– кількість середніх квадратичних відхилень, що відповідає заданому довірчому інтервалу;

t– часовий горизонт;

р– вектор розміру позицій;

Q– коваріаційна матриця змін вартості позицій.

Таким чином, проведене дослідження показує, що VAR є одним з найпоширеніших методів оцінки ризиків, якому притаманні висока точність розрахунків і можливість моделювання різних сценаріїв. При цьому, незважаючи на свою популярність, VAR має ряд істотних недоліків.

По-перше, VAR не враховує можливих більших втрат, які можуть відбутися з маленькими ймовірностями (меншими, ніж 1-0.01а).

По-друге, VAR не може розрізнити різні типи хвостів розподілу втрат і тому недооцінює ризик у випадку, коли розподіл втрат має «важкі хвости» (тобто його щільність повільно убуває).

По-третє, VAR не є когерентною мірою, зокрема, він не має властивість субаддитивності. Можна навести приклади, коли VAR портфеля більше, ніж сума VARіb двох підпортфелей, з яких він складається. Це суперечить здоровому глузду. Дійсно, якщо розглядати міру ризику як розмір капіталу, що резервується для покриття ринкового ризику, то для покриття ризику всього портфеля немає необхідності резервувати більше, ніж суму резервів складових підпортфелів.

VAR заохочує торговельні стратегії, які дають гарний дохід при більшості сценаріїв, але іноді можуть приводити до катастрофічних втрат.

Для подальшого дослідження розглянутого питання автор вважає необхідним дослідити практичну можливість застосування методології VAR в цілях управління ризиками авіаційної компанії, а саме для аналізу ряду фінансових і ринкових ризиків, таких як процентний ризик, валютний ризик, ризики, пов'язані зі зміною біржових цін на паливо тощо.

Список літератури

1. Страхування: підручник / Під ред. С.С. Осадця // КНЕУ. – К., 2002. -- С. 62-74

2. Риск-менеджмент на предприятии. Теория и практика./ Е. Н. Станиславчик // М.: Ось-89 – 2002

3. Cormac Butler. Mastering Value at Risk : A Step-by-Step Guide to Understanding and Applying VaR // Financial Times Prentice Hall, 1999

4. Струченкова Т. О достоверности оценок риска по методике VAR. Управление риском. -2000. -№3. – С. 11-15

5. Лобанов А.А., Кайнова Е.И. Сравнительный анализ методов расчета VaR-лимитов с учетом модельного риска на примере российского рынка акций. Управление финансовыми рисками. -2005. -№1. – С. 77-99