Сторінка
6

Інвестування як процес створення капіталу

1) Закон України “Про іноземні інвестиції” (від 13 березня 1992р.);

2) Декрет Кабінету Міністрів України № 55-93 “Про режим іноземного інвестування” (від 20 травня 1993р);

3) Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” (від 17 грудня !993г.);

4) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 31 травня 1995р.);

5) Постанова Верховної ради України № 184/95 “Про застосування ст.28 Закону України “Про державний бюджет України на 1994р.”” (від 31 травня 1995р.).

6) Закон України “Про режим іноземного інвестування” (від 19 березня 1996р.).

Як бачимо, тут слід підкреслити невідпрацьованість та не відлагодженість правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить на нівець попередній; законодавчі акти, що продуктуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок.

Украйні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Ефективна юридична система, що грунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По- третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій. Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

4.2 Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України.

Ключова роль інвестицій в економіці України, їх вирішальне значення не тільки для забезпечення сталого зростання, але, насамперед для інноваційного розвитку, створення нових, високотехнологічних виробництв і цінних галузей багаторазово підкреслювалося у численних дослідженнях вітчизняних вчених, а також у законодавчих актах і директивних документах вищих органів влади нашої країни.

Реалізуючи реальності інвестиційної політики в Україні, її серйозні проблеми і недоліки, визначаючи та обґрунтовуючи її перспективні напрямки, більшість дослідників акцептували увагу на одній з найгостріших проблем національної економіки – надзвичайно високому і постійно зростаючому рівні фізичного спрацювання і морального старіння основних засобів.

Так, якщо за 1995-2000 рр. спрацювання основних засобів зросло з 37,1 до 42,3% (на 5,2 процентного пункта), то в наступний період (2001-2006) – з 43,7 до 49,3% (на 5,6 процентного пункта) (Додаток 3). Ще гірше складається ситуація у провідній галузі економіки України – промисловості: тут за 1995-2000 рр. відповідний показник зріс на 5,4 процентного пункта (з 43,6 до49%), а за 2001-2006 рр. вже на 5,5 процентного пункта (з 48,8 до 58,9%).

При цьому деградація основних засобів, яка дедалі прискорюється, відбувається на фоні значного зростання інвестицій в основний капітал, особливо в період після 2001 року, який характеризується як завершальний етап трансформаційних перетворень в економіці України. Так, за 2001-2006 рр. інвестиції в основний капітал економіки зросли у 2,5 рази, а промисловості – відповідно, у 2,3 рази. Тим часом у промисловості міра „покриття” інвестиціями в основний капітал щорічної амортизації (спрацювання) основних засобів зросла набагато вищими темпами, ніж у цілому в економіці (Додаток 3).

Слід зауважити, що фактично досягнуті значення розглянутого показника набагато перевищують прогнозовані, щорічний приріст яких у період до 2011 року мав становити 10-12%. Причому, згідно з розрахунками, проведеними на цій основі у 2007 році обсяг інвестицій в основний капітал економіки мав досягти 22370 млн. грн., а у 2011 – 46444 млн. грн.

Фактично ж прогнозоване значення показника перевищено в 1,6 рази вже у 2006 році. Особливо швидке зростання інвестицій в основний капітал економіки спостерігається у 2006 і 2007 роках, що певною мірою зумовлюється початком процесу повернення до країни вітчизняного капіталу, раніше вивезеного за кордон і „осілого” у численних офшорах. Істотний вплив на інтенсифікацію інвестиційних процесів в Україні у 2004-2007рр. справили успішні ринкові перетворення в національній економіці, в результаті яких переважаючими стали недержавні форми власності (приватна й колективна). У 2006 році до цих форм власності належали 88,2% суб’єктів господарської діяльності. У них було зайнято 75,1% найманих працівників. У промисловості на ці форми власності у 2006 році припадало 92,5% підприємств, чия частка у загальному обсягу реалізованої продукції становила 85,3%. Відмінність між цими двома показниками пояснюється тим, що ряд найбільших підприємств в енергетиці, добувній, машинобудівній та інших галузях промисловості залишаються поки що не приватизованими.

Зміцнення недержавного сектора економіки сприяло інтенсифікації в ньому інвестиційних процесів. Питома вага інвестицій в основний капітал суб’єктів господарювання, що належить до приватної та колективно форм власності, в загальному обсязі інвестицій в основний капітал економіки збільшився з 47,9% у 1999 до 55,8% - у 2000, 64,8% - у 2005 і 74,8% - у 2006 р.