Сторінка
1

Формування людського капіталу

ПЛАН

Вступ

1. Роль людського капіталу в ринковій економіці

2. Формування людського капіталу та соціальні стратегії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Значна частина дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять дохід їх власникові. Різниця визначення поняття “капітал” між класиками буржуазної політекономії та сучасними західними економістами полягає, по-перше, у тому, що останні значно розширили діапазон запасів, видів нагромадженої праці. Сюди включають дороги, мости, комп’ютери, споруди. По-друге, отримання доходу пов’язується не лише з названими речовими факторами виробництва, а й з особистим, людським фактором виробництва. Якщо перші отримали при цьому назву “фізичного капіталу”, то другі – “людського капіталу”. До останнього належать надбані знання, звички, енергія людей, а інвестиціями у людський капітал називають затрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримку здоров’я, затрати на виховання дітей. Прихильники теорії “людського капіталу” включають до нього навіть особисту чесність у ділових контактах.

Поява теорії людського капіталу відобразила роки роль нематеріального нагромадження в розвитку людства, що зросла в останні роки. Під людським капіталом розуміється сукупність усіх продуктивних якостей працівника, тобто це поняття включає придбані знання, навички, а також мотивацію й енергію, що використовують для виробництва економічних благ. До основних форм "інвестицій у людину" звичайно відносять: освіту, виховання, охорону здоров'я, а також весь комплекс витрат, зв'язаних з підготовкою людини до виробництва (включаючи пошук необхідної інформації, міграцію в пошуках зайнятості і т.д.). Подібно фізичному капіталу, його формування вимагає як від самої людини, так і від суспільства в цілому значних витрат. Вони були б неможливі, якби не забезпечували його власнику одержання більш високого доходу. Таким чином, людський капітал розглядається як запас, що може накопичуватися і бути джерелом більш високого доходу в майбутньому. Тому стрімке зростання вкладень у людину не в останню чергу зв'язаний з високим очікуваним доходом.

У 192 країнах світу людський капітал входить до складу національного багатства країни, і його частка на фоні фізичного та природного капіталів становить 64%. В Україні людський капітал не фігурує як складова національного багатства. Тобто вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації робітників.

Між тим, в умовах науково-технічної революції людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни. Тому є вкрай важливим дослідження особливостей формування людського капіталу.

1. Роль людського капіталу в ринковій економіці

Людський капітал - продуктивні знання, вміння та професійна підготовка, якими володіє окрема людина. Звичайно мається на увазі вартість, створювана в результаті витрат на навчання, освіту, зміцнення здоров'я.

Сучасний етап трансформації світової економіки здійснюється під пріоритетом потенціалу інтелектуального капіталу. Серед показників оцінки конкурентоспроможності різних країн світового господарства якість людського капіталу випереджає такі показники, як якість продукції, якість технології, ринкова орієнтація і конкуренція.

Більшість розвинутих країн з ринковою економікою перейшли на постіндустріальний етап розвитку і активно формують структуру інформаційної економіки, інші країни знаходяться на індустріальному етапі і навіть на доіндустріальному.

Те, що країни знаходяться на різних етапах розвитку стає причиною гальмування процесів міжнародної виробничої і економічної інтеграції. Процеси інтернаціоналізації і глобальної економічної інтеграції розвиваються на тлі економічної диференціації країн світу.

Загострення демографічних проблем і різке погіршення якості життя більшості населення є особливостями економічних процесів в ряді країн. Зменшення чисельності населення, тобто дефіцит людських ресурсів стає перешкодою економічного розвитку ряду країн.

Ціллю розвитку цілого ряду країн, в тому числі і України, є формування соціально-орієнтованої економіки. Позитивні результати соціальних перетворень під час формування ринкової економіки спостерігались в країнах, які були зорієнтовані на зростання економічної ефективності, регулюючу роль держави та соціальну орієнтацію економічного розвитку на відміну від повної лібералізації та непродуманої приватизації. Високий рівень людського розвитку в країнах Центральної та Східної Європи був досягнутий за рахунок соціального страхування, індексації трансфертів, адресної допомоги бідним і безробітним. Процес реформування в Китаї навіть сприяв зростанню тривалості життя.

В розвинутих країнах зазвичай спостерігається чіткий взаємозв`язок між освітніми та професійними характеристиками населення та рівнем їх доходу. В ринковій економіці, яка нормально функціонує, більш освічені люди отримують високу заробітну плату і, відповідно, соціальні гарантії. Це пояснюється тим, що підвищується продуктивність робітника і, як наслідок, підвищується попит на висококваліфіковану працю з боку роботодавців. Різниця в рівні заробітної плати, яка відображає різницю в рівні освіти і визначає високу віддачу від інвестицій в професійні навички, в деяких країнах дуже суттєва.

Знання й навички, які визначають людський капітал, в умовах трансформації економічної і соціальної сфер стають домінуючим фактором досягнення економічного успіху як для окремих особистостей та підприємств, так і для країни в цілому. Кардинальні зміни, імперативи інформаційного суспільства, стрімкий розвиток наукових знань, комунікаційних і інформаційних технологій, глобалізації економічної активності на тлі тенденцій до більшої індивідуальної відповідальності змінили вимоги до навчання. Поліпшення індивідуального добробуту як неекономічної віддачі від освіти розглядається багатьма економістами основою підвищення заробітної плати на ринку праці та економічного зростання.

Всебічно освічені, гнучкі, адаптивні робітники, які готові до продовження навчання на протязі всього життя є необхідним елементом реалізації економічних цілей освіти і країни в цілому.

Розвитку людського капіталу сприяє професійна підготовка на робочому місці, інформаційне навчання та участь у дослідженнях та інноваціях. З іншого боку, людський капітал має тенденцію до знецінення, що пов`язано з втратою навичок з віком і з недостатнім їх використанням.

Швидкі зміни економічного середовища діяльності підприємств потребує розробки практичних прийомів та методів щодо управління знаннями в господарській діяльності.

Перспективність освіти, її економічна ефективність та інвестиційний характер призводять до розробки програми постійного розвитку та удосконалення людського капіталу і на національному рівні, і на рівні окремих підприємств як запорука поліпшення економічного добробуту нації.