Сторінка
5

Цілі і функції економічної теорії

Переосмисливши цей закон з позицій соціальної екології та завдань охорони природи, розповсюдивши його на соціо-природні відносини, відомий російський вчений Е.В. Прусов сформулював закон відповідності організованості суспільства і навколишнього середовища - біосфери.

Група українських вчених (Ф.В.Вольвач, М.І.Дробноход, В.Г.Дюканов), спираючись на здобутки видатного українського мислителя другої половини XIX ст. С. Подолинського, формулює закон взаємодії суспільства і природи: стійкий розвиток можна забезпечити лише тоді, коли життєдіяльність суспільства узгоджується з можливостями загальноеволюційного біосферного процесу, що полягає у створенні на землі додаткової енергії засобами фотосинтезу. За рахунок цієї енергії розпиваються інші підсистеми суспільства (техніка, економіка, культура, освіта, будівництво тощо).

Однак всі вище перераховані закони набувають соціально-екологічного змісту лише за умови їх узгодження із основним законом соціальної екології. Він повинен описувати головну закономірність, що визначальним чином впливає на характер, способи та наслідки взаємодії суспільства і природи. Цей закон можна назвати законом кореляції соціального та екологічного ідеалів суспільства і, перефразовуючи відомий вислів К.Маркса, сформулювати наступним чином: «Пануюче в суспільстві ставлення людини до природи, суть пануюче в ньому ставлення людини до людини, і навпаки». Лише ті суспільства, в основу соціальної організації яких закладено відносини взаємоповаги, товариськості, балансу інтересів індивіда і спільноти, дійсного гуманізму, дають шанс людству уникнути глобальної екологічної катастрофи. Ті соціальні організми, що базуються на встановленні жорстко регламентованого життя своїх членів, тотального переважання загального над особистим, лише наближають цю катастрофу і не можуть дати дійсного плану виходу із ситуації глобальної екологічної кризи.

Сучасна наука, використовуючи принципи функціонування природних екосистем, активно розробляє питання шляхів та засобів збереження навколишнього середовища на основі маловідхідних технологій, створення заповідних зон, територій, що охороняються в особливому режимі. Вміле використання найбільше загальних законів філософії, фізики, біології, екології дозволяє не тільки пояснювати сучасну екологічну ситуацію, а й допомагає змінювати, оптимізувати її. Однак без цілеспрямованої зміни пріоритетів суспільного розвитку, сформованих на засадах дійсного гуманізму, який сьогодні органічно включає в себе і проблему гуманного ставлення до природи, отримати бажаний результат - оптимальним чином організовану глобальну систему «суспільство-природа» - отримати буде неможливо.

Розкрити сутність соціальної екології як науки допомагає також і вияснення питання про її функції, оскільки саме через них виявляється та роль, яку дана система знань відіграє в життєдіяльності суспільства. Серед основних функцій соціальної екології можна виділити такі:

• теоретико-пізнавальна функція, яка забезпечує вивчення закономірностей глибинних, сутнісних процесів взаємодії суспільства та природи і вираження їх у вигляді пізнаних законів;

• методологічна функція, що полягає в розробці методів пізнання сутності та принципів функціонування соціоекосистем та управління їх розвитком;

• світоглядна функція, яка полягає у формуванні системи пріоритетів суспільного розвитку з врахуванням особливостей його взаємодії з оточуючим природним середовищем;

• виховна функція, що направлена на формування соціально-екологічної свідомості, соціально-екологічної культури та поведінки як суспільства в цілому, так і кожного його члена зокрема;

• інноваційна функція, яка повинна забезпечити випередження теорією соціальної екології практики природокористування, наповнення теорії практичними ідеями;

• прикладна функція пов'язана з багатоманітним практичним використанням досягнень соціальної екології, розробкою критеріїв екологічної доцільності кожного акту людської природо перетворюючої діяльності, розробкою стратегії раціонального природокористування;

• прогностична функція забезпечує передбачення наслідків прийняття та реалізації тих чи інших рішень щодо впливу на оточуюче природне середовище і запобігання його можливих негативних наслідків.

У зв'язку з тим, що соціальна екологія є молодою наукою, яка ще знаходиться в процесі становлення, В.Д.Комаров вважає, що однією з її найважливіших функцій є приведення сучасного екологічного знання в систему, надання їй не лише дослідницько-організаційної, але й теоретико-концептуальної єдності.

Сукупний сенс основних функцій науки виражає її мета. Метою соціальної екології є пізнання закономірностей функціонування та розвитку різноманітних соціоекосистем, описання їх у вигляді теоретичних законів і розробка на цій основі стратегії раціонального природокористування для оптимізації та гармонізації взаємодії суспільства та природи.

Отже, проаналізувавши об'єкт, предмет, основні методи, функції та мету соціальної екології, можна дати таке її визначення: соціальна екологія - це інтегративна наука, що вивчає основні закони та закономірності взаємодії суспільства і природи з метою оптимізації та гармонізації їх взаємодії.

Література:

1. Адаменко О.М. Соціальна екологія. - Івано-Франківськ, 1999. - С.26-32.

2. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. - К., 1991. - С. 11—25.

3. Гирусов Э.В. Основания социальной экологии // Философия и экологическая проблема. - М., 1990. - С.210-220.

4. Гиренок Ф.И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. - М., 1987. -С.23-31.

5. Зеленков А.И., Водопьянов П.А. Динамика биосферы и социокультурные традиции. - Минск, 1987. - С.72-88.

6. Киселев Н.Н. Объект экологии и его эволюция. Философско-методологический аспект. - К., 1979, - С.35-51.

7. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.43-58.

8. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.5-32.

9. Комаров В.Д. Социальная экология. Философские аспекты. -Л., 1990. -С.11-118.