Сторінка
4

Цілі і функції економічної теорії

Методи соціально-екологічного моделювання та прогнозування мають виняткову значущість для прикладної соціоекології і будуть розглянуті в окремій лекції.

Важливим питанням для будь-якої науки, свідченням її певної зрілості є формування системи її законів. Соціальна екологія як наука повинна встановлювати наукові закони про об'єктивні, необхідні, суттєві та стійкі зв'язки між явищами в системі «суспільство-природа». Однак, як і для будь-якої іншої відносно молодої галузі наукового знання, для неї відповідь на питання про систему законів є неоднозначною. Система законів соціальної екології формується, змінюється внаслідок розширення інформації та поглиблення знань про особливості протікання процесів в соціоприродних об'єктах.

Враховуючи специфіку об'єкта соціальної екології, варто наголосити на тому, що її закони, з одного боку, не є подібними до законів природничих наук (фізики, хімії, математики, механіки, електротехніки й ін.) що носять характер жорстких причинно-наслідкових залежностей, і, в той же час, не можуть всі бути віднесені до законів, що описують закономірності протікання соціальних відносин і виявляють тенденції або мають нормативний характер.

Дійсно, якщо правильно, що взаємовідносини суспільства та природи можливо і необхідно поставити під контроль людини, то, цілеспрямовано формуючи ці взаємовідносини, людина буде фіксувати своє ставлення до природи у вигляді соціально-економічних, моральних, естетичних і правових норм. А у своїх діях вона буде спиратися на знання природних і соціальних законів, що доступні вивченню звичайними засобами і деякою мірою нам уже відомі.

Закони соціальної екології - це скоріше алгоритми, способи, методи взаємодії людини з навколишнім природним середовищем. Алгоритм у даному випадку - це правило, якого необхідно дотримуватись для досягнення поставленої мети оптимізації взаємодії між суспільством та природою. Таким чином, можна говорити, що закони соціальної екології - це не що інше, як соціальна інтерпретація загальних законів природи.

Провідну роль у розумінні закономірностей соціоприродних процесів та вираженні їх у вигляді пізнаних законів відіграють закони екологи, що описує, як уже зазначалось, принципи взаємодії будь-якого об'єкта з оточуючим середовищем та особливості його функціонування. Відомий американський еколог і спеціаліст в області охорони природи Б. Коммонер сформулював чотири так звані «закони екології», що успішно застосовуються для пояснення сучасної екологічної ситуації.

1. Усе пов'язано з усім. Це дуже лаконічне перефразування закону діалектики про всезагальний взаємозв'язок і взаємозумовленість предметів і явищ у природі і суспільстві. Цей закон відбиває колосальне число зв'язків між мільярдами живих істот, що населяють біосферу, та їх навколишнім середовищем, біосферою і суспільством, між компонентами різноманітних екосистем, а також вказує на те, що дія на одну із складових системи може вплинути на будь-яку складову системи.

2. Усе повинно десь подітися. Це перефразування закону збереження речовини й енергії: ніщо не зникає безвісти. Попадаючи у навколишнє середовище, речовина (наприклад, сміття) переходить з однієї форми в іншу, переміщається з місця на місце, з однієї екосистеми в іншу, із району в район. Усе, що людина викидає в процесі виробництва в зовнішнє середовище, рано або пізно потрапляє через продукти харчування, повітря і воду в її організм, викликаючи численні захворювання, передчасне старіння і смерть.

3. Природа знає краще. Закон заснований на теорії еволюції, згідно з якою сучасні організми, види і екосистеми - результат еволюції за 2-3 млрд років жорсткого добору і боротьби за існування. З багатьох мільярдів видів організмів та екосистем відібрані найбільше продуктивні і стійкі для конкретних природних умов. Існуючі природні умови пройшли багатократне і довготривале «випробування» на стійкість і оптимальність. Сьогодні ж внаслідок руйнації людиною екологічного середовища (екоцид), винищування рослин і тварин (геноцид) еволюційний процес або цілком переривається, або змінюються його спрямованість, темп, масштабність.

4. Ніщо не дається задарма. За все треба платити, глобальна система єдина. «Виграш» в одному місці супроводжується «втратою» в іншому, в кожному конкретному випадку спів­відношення «виграшу» і «втрати» будуть різноманітними. Природа настільки складна і довершена, що майже кожен крок технічного прогресу приносить одночасно і користь, і шкоду.

Сучасними науковцями робиться цілий ряд спроб творення системи законів соціальної екології, говорячи переважно про певні норми, що мають визначати характер людського впливу на природу. Серед цих законів виділимо такі:

• усе тече, усе змінюється, рух є вічним і нескінченним. Зміни в природі відбуваються спонтанно і під впливом людини. Спроби зберегти природу незмінною є нереальними;

• біосфера дуже вразлива. Процеси порушення балансів рівноваги біосфери взаємодіють і пришвидшуються. За певних умов невеликі зміни середовища можуть викликати потужні екологічні наслідки;

• ресурси і ємність біосфери обмежені. Більшість ресурсів вичерпні. Невичерпних ресурсів немає, а є лише вичерпні, але за різний час;

• потреби людини постійно зростають. Задоволення одних потреб призводить до появи інших, значно більших. Це зростання відбувається як ланцюгова реакція. Обмеження потреб (переорієнтація на інші види споживання) - історична необхідність;

• будь-яке виробництво дає відходи. Безвідхідна технологія неможлива, як і «вічний двигун». Природа теж знає відходи, але вони не є токсичними і утилізуються або складуються в екологічні «тупики» (на дні морів, океанів, озер, боліт і т.д.). Відходи природи є такими лише певний час і за деяких умов можуть повертатись в біотичні колообіги речовини та енергії;

• розмаїтість - основа стабільності. Розмаїтість генофонду середовища і біоти забезпечує розмаїтість біоресурсів, задовольняє різнобічні запити людства;

• малі об'єкти є вразливішими за великі. Нечисленні популяції рослин і тварин менш стійкі, ніж численні в тих самих умовах; малі річки й озера більш схильні до забруднення, обміління, виснаження, засмічення, ніж великі; екосистеми на малих територіях менш стійкі, чим аналогічні екосистеми, що займають великі території.

Для розуміння екологічних проблем і розробки конструктивних шляхів вирішення природоохоронних завдань вкрай важливе значення має закон колообігу речовин у природі. Порушення людиною колообігу речовин та енергії в природі - наслідок багатовідходності сучасної технології - одна з основних причин сучасної глобальної екологічної кризи: виснаження ресурсів, забруднення середовища, масових захворювань населення під впливом забрудненого середовища.