Сторінка
1

Світова економіка

План

1. Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають.

2. Міжнародна торгівля. Торговельний баланс країни. Політика протекціонізму і лібералізму.

3. Міжнародна валютна система. Валютні курси.

1. Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають

Світове господарство – сукупність національних господарств різних держав та їх економічних зв'язків. Головним напрямком розвитку світового господарства в сучасних умовах є міжнародний поділ праці. Він передбачає пріоритетний розвиток у країнах світу окремих галузей національної економіки. Кожна з держав підтримує розвиток, як правило, тих галузей, у яких вона має вищу продуктивність праці й нижчі витрати на виробництво продукції. Це дає їй певні переваги на світовому ринку.

Основними формами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація і міжнародне кооперування праці.

Міжнародна спеціалізація полягає у поділі національних виробництв, виділенні у самостійні технологічні процеси, що займаються виготовленням лише певних продуктів праці як для внутрішніх потреб, так і на експорт. Під впливом НТР вирішення принципово нових технологічних завдань стало неможливим без об’єднання зусиль виробників. Тому і розпочався зворотний процес – кооперації виробників.

Розрізняють два основні види спеціалізації виробництва:

– міжгалузеву;

– внутрішньогалузеву.

Міжгалузева спеціалізація виробництва полягає у виготовленні різними країнами окремих видів промислової продукції З виникненням транснаціональних компаній і ускладненням технологічних процесів випуску продукції виникає внутрішньогалузевий поділ праці як новий етап міжгалузевого. Його суть полягає у випуску різними країнами окремих видів продукції певної галузі або вузлів, комплектуючих деталей до неї.

Формами прояву внутрішньогалузевої спеціалізації є:

• предметна (виробництво готових видів продукції);

• типорозмірна (створення виробів певного типу і розміру);

• подетальна (виробництво окремих вузлів, комплектуючих чи частин продукції);

• технологічна (здійснення окремих операцій або технологічних процесів на території країни);

• наукова (певні напрямки наукових розробок проводять в окремих країнах із залученням міжнародного капіталу).

Основними напрямками при налагодженні коопераційних зв’язків є:

• здійснення спільних програм;

• спеціалізація за договорами;

• створення спільних підприємств.

Міжнародний поділ праці надає державам, що беруть участь у ньому, певні переваги:

• держава обирає таку спеціалізацію економіки, яка дає їй змогу найраціональніше використовувати свої ресурси і розвивати виробництво;

• країна зосереджується на випуску товарів і послуг, виробництво яких їй обходиться найдешевше;

• стимулюється розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції.

2. Міжнародна торгівля. Торговельний баланс країни. Протекціонізм і лібералізм як підходи до регулювання зовнішньої торгівлі

Однією з найрозвиненіших форм міжнародного поділу праці є торгівля. Вона сформувалася з утворенням світового ринку і з поглибленням поділу праці під впливом НТР розвивається дедалі швидшими темпами і в більших ма­сштабах. Міжнародна торгівля стала настільки звичним явищем і невід’ємним атрибутом ринкової економіки держав, що мало хто замислюється над тим, чому виник і розвивається світовий ринок. Виділяють такі причини виникнення торгівлі:

• на думку Адама Сміта – це витрати на виробництво різних товарів;

• на думку Давида Рікардо – це принцип порівняльних переваг. Він полягає в тому, що кожна країна прагне виробляти ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці найвища.

Однією з найголовніших умов участі країни у світовому ринку є конкурентоспроможність її товарів. Вона визначається порівнянням характеристик товару із характеристиками товарів-конкурентів. Визначальними є ступінь задоволення потреб споживачів та ціна. Світові ціни на товари відображають інтернаціональну (міжнародну) вартість товару. В основу цих цін покладена базова ціна, яку визначають головні продавці і покупці продукції на світовому ринку і яка формується у ході проведення великих операцій з товаром у вільно конвертованій валюті.

Світова торгівля розвивається надзвичайно швидкими темпами. Основні тенденції розвитку світової торгівлі:

• зміна географічної структури світової торгівлі. Її центри із США переміщуються в країни Європейського співтовариства (Німеччина, Франція), Японію та Південно-Східну Азію (Китай, Гонконг, Південна Корея);

• зростання частки країн, що розвиваються, у структурі світової торгівлі;

• зміна товарної структури світового ринку. Якщо в XIX ст. у світовій торгівлі переважали сировина, продовольство, текстильні вироби, то в сучасний період – промислове обладнання, машини тощо. Частка готових виробів нині становить понад 70%.

• розширюються масштаби торгівлі науково-технічною продукцією: ресурсозберігаючими технологіями, ліцензіями, ноу-хау та ін.

Усі зовнішні розрахунки держави утворюють її торговельний баланс. Протягом року в ньому враховують усі кошти, одержані за експортовану продукцію, і витрачені на придбання за кордоном товарів та послуг. Порівнюючи всі ці витрати і надходження, отримують експортно-імпортне сальдо.

Якщо держава отримує за експортовані товари більше коштів, ніж витрачає на оплату імпортних, то вона має позитивне (активне) сальдо торговельного балансу. Якщо ж витрати перевищують надходження, то сальдо буде негативним (від’ємним). Позитивний торговельний баланс свідчить про силу економіки країни, конкурентосп­роможність її товарів, а від’ємний – навпаки, про слабкість економіки.