Сторінка
4

Принципи та види кредитування в ринковій економіці

5. кредитні відносини нееквівалентні. Тобто, позичальник повертає більшу масу вартості, ніж одержав, за рахунок відсоткового проценту, який він сплачує за користуванням кредитом.

Завдання відсоткового кредиту полягає з однієї сторони, компенсації кредитору втрати доходу та можливі збитки у зв’язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження; з іншої сторони, в стимулюванні позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Кредитні відносини на мікроекономічному рівні є преривними, тобто після повернення одержаної в борг вартості і сплати процента вони прериваються.

Проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно, як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення.

Тобто, закінчуючи одні кредитні відносини, економічні суб’єкти постійно вступають у кредитні відносини з іншими контрагентами чи з тими ж самими.

Тому, кредитні відносини виходять за межі відносин двох економічних суб’єктів і мають характер загальносуспільних.

В зв’язку із безперервністю та платністю кредитних відносин виникає здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Формується нова самостійна форма капіталу – позичковий капітал.

Позичковий капітал і кредит набули особливого суспільного значення і кредит по суті став формою руху позичкового капіталу.

Кредит, як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями – грошима, фінансами, капіталом, торгівлею, унше.

Функціонально вони тісно переплітаються один із одним, але кредит – це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд із іншими категоріями, не замінюючи жодної із них і не поступаючись їй сферою свого призначення.

4. Типи кредитних відносин:

- між банками та суб’ектами господарської діяльності;

- між субє’ктами господарської діяльності;

- між банками та державою;

- між банками та населенням;

- між державами, іноземними банками та фірмами;

- між громадянинами.

Кредитні відносини виникають між різними суб’єктами:

1. найбільш поширеними є кредитні відносини між банками та підприємствами;

2. в сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб’єктами, що пов’язано, насамперед, з розширенням комерційного кредиту;

3. кредитні умови між банками і державою. Виникають тоді, коли банки купують у держави облігації внутрішньої державної позики;

4. кредитні відносини між банками та населенням, коли само населення кредитує банки, вкладаючи в них свої кошти в депозити для збереження їх. Водночас банки видають населенню споживчі кредити;

5. набувають все більшого розповсюдження кредитні відносини між підприємствами, організаціями та господарюючими суб’єктами і населенням;

6. в зовнішньоекономічних кредитних відносинах виступають суб’єктами кредитної угоди держави банки та окремі господарюючі суб’єкти. В цьому випадку кредитні відносини регулюються нормами права держав, що в них вступають та нормами міжнародного права.

5. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин

Кредитні відносини потрібно розглядати через їх окремі структурні елементи.

Такими елементами є об’єкти та субє’кти кредиту.

Об’єкт кредиту – це вартість, яка передається в позику одним суб’єктом іншому.

Суб’єкти кредиту – це кредитори та позичальники.

кредитор позичальник

Позичена вартість, як об’єкт кредиту передається кредитором позичальнику.

Це передання оформлюється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою.

На основі наданої позички виникають кредитні відносини між суб’єктами цих відносин: кредиторами та позичальниками з наступним погашенням позички; з урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником; чи порушенням умов кредитором.

Позичка є ключевою ланкою в кредитних відносинах.

Позичена вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт або виконаних послуг.

Незалежно від форми, позичена вартість завжди повертається кредитору у грошовій формі.

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які виступають, як суб’єкти цих відносин, мають у своєму розпорядженні вільні кошти і передають їх в тимчасове користування іншим суб’єктам.

Кредиторами можуть бути фізичні та юридичні особи: підприємства, організації, установи, урядові структури, держава, банки.

Банки спочатку мобілізують кошти в інших суб’єктів, в тому числі на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позичку своїм клієнтам.

Позичальники – це суб’єкти кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів у тимчасове користування.

Виходячи з цього, позичальник не може вийти за межі умов встановлених міжсуб’єктною угодою і перебуває в певній залежності від кредитора.

Позичальниками можуть бути і самі кредитори: фізичні та юридичні особи, держава.

6. Висновки

Кредит – форма руху позичкового капіталу.

1. Ринок позичкових капіталів.

Позичковий капітал – це капітал, який приносить дохід у вигляді процента.

Ринок позичкових капіталів – це сегмент фінансового (грошового) ринку, на

якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал.

2. Позичковий процент