Сторінка
11
Кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.
3. Особливості міжнародного кредиту:
a) в якості кредиторів та позичальників виступають приватні юридичні особи (банки, компанії), державні установи та організації, міжнародні валютно-кредитні організації;
b) позикові кошти використовуються в країні позичальника, як капітал, який приносить відсотки;
c) джерелом позикового відсотку є праця зайнятих в системі суспільного виробництва в країні-позичальника.
4. Функції та роль міжнародного кредиту
Міжнародний кредит виконує наступні функції:
- перерозподіл капіталів між країнами з метою забезпечення розширеного відтворення;
- посилення концетрації і централізації капіталу.
Через механізм міжнародного кредиту позиковий капітал направляється в ті сфери, яким видається перевага у відповідності з поьочними та стратегічними завданнями національного капіталу з метою забезпечення максимальних прибутків.
Прискорюється концентрація та централізація капіталу.
Капітали однієї країни (або підприємців) збільшуються за рахунок приєднання до них коштів з інших країн.
Розширюються межі індивідуального нагромадження. Міжнародний кредит здавна виступав фактором перетворення індивідуальних підприємств в акціонерні товариства, створення нових фірм.
В певних межах кредит дає можливість розпоряджатися капіталом, власністю та працею інших країн.
За допомогою виконання взаємно-пов’язаних функцій міжнародний кредит грає двояку роль: позитивну і негативну.
Позитивна роль міжнародного кредиту полягає в прискоренні розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Він впливає на зовнішньоекономічні відносини, інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку.
Кредит стимулює зовнішню торгівлю, утворюючи додатковий попит на ринку.
Кредит створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій.
Негативна роль міжнародного кредиту полягає в утворенні та закріпленні в країнах-боржниках вигідного для іноземних монополій економічного та політичного режимів, в поглибленні та загостренні диспропорцій в економіці.
Міжнародний капітал полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей та затримує розвиток галузей, в які не залучається іноземний капітал.
Міжнародний кредит є важелем спекуляції та фактором загострення економічних та валютних криз.
Посилюється конкурентна боротьба за ринки збуту, сфери застосування капіталу, джерела сировини, при цьому монополії активно використовують кредит для придбання джерел сировини.
З метою закріплення своїх позицій країни-кредитори, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації можуть проводити політикукредитної дискримінації та кредитної блокади.
Кредитна дискримінація – це встановлення гірших умов отримання, використання або погашення міжнародного кредиту для певних позичальників в порівняння з іншими з метою вчинення на них економічного та політичного тиску.
Основні заходи кредитної дискрімінації: кредитні обмеження; підвищення відсоткових ставок, комісійних винагород та зборів; скорочення всього строку кредиту або пільгового періоду; вимога додаткового забезпечення; ратове скорочення суми кредиту, інші метди.
Самою жорстокою економічною санкцією є кредитна блокада – відмова надавати кредит тій або іншій країні.
Кредитна блокада тісно пов’язана з економічною блокадою. Може оформитись урядовими наказами, або декретами, але частіше проводиться неофіційно у вигляді відмови надати кредит з різних причин.
5. Форми та види міжнародного кредиту
Форми кредитів:
- товарні;
- валютні.
Види кредиту:
§ приватні кредити;
§ фірмові, надані юридичними особами;
§ банківські;
§ державні позики;
§ міжнародні кредити надані на односторонній та двухсторонній основі;
§ змішані кредити за участю приватних кредиторів та держави.
Міжнародні комерційні кредити, які є різновидом комерційного кредиту в сфері сфері міжнародних економічних відносин, представляють собою позики фірми однієї країни фірми іншої країни у вигляді поставки товарів з відстрочкою платежу.
Отримали розвиток форми кредитування зовнішньої торгівлі на основі лізингу, факторингу, форфейтингу.
Лізинг – це угода про аренду (обладнання, літаки, пароплави, інше).
Факторинг – це купівля спеціальною комісією грошових вимог експортера до імпортера.
Форфейтинг – купівля на певних умовах боргових вимог на повний строк, застосовується при поставках обладнання на великі суми з тривалою розстрочкою платежу.
6. Міжнародні валютно-фінансові організації
Після другої світової війни виникли міжнародні валютно-кредитні організації, основною функцією яких є здійснення міждержавного валютно-кредитного регулювання. Позичальниками виступали держави, у яких після наслідків війни виникли потреби у фінансових ресурсах для вирішення своїх проблем і під’йому народного господарства.
Кредити міжнародних валютно-кредитних організацій пов’язані один з одним. Сторона, яка прагне отримати позику, повинна надати детальну інформацію про своє економічне та фінансове становище, на основі яких створюються рекомендації, обов’язкові для виконання.
Основними кредиторами виступають міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації.
Найважливішу роль серед них відіграють: Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Цей банк являється установою Світового банку.
МВФ було створено з метою регулювання відносин між країнами-членами. З одного боку стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин своїх членів; з другого – надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тих країн, які цього потребують.
При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками додаткові політичні та економічні завдання. Цей порядок називається принципом обумовленності. Країни-члени повинні вносити спеціальні квоти для участі членства у МВФ. Від цих квот залежить місце країни у світовій екноміці та відповідно і необхідні кредити.
МБРР надає довгострокові позики країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двусторонній основі.
Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу визначається розміром внеску до його капіталу.
Завантажити реферат