Сторінка
5

Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника

Крім вищевказаного при оцінці кредитоспроможності позичаль­ника також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, такі як:

— ринкова позиція позичальника та його залежність від ци­клічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

— наявність державних замовлень і державна підтримка пози­чальника;

— ефективність управління позичальника;

— професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

— інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж 1 раз на місяць на підставі:

— інформації позичальника-банку про дотримання економіч­них нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

— аналізу якості активів і пасивів;

— аналізу прибутків і збитків;

— інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

— інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

— щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи мають враховуватися:

— загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, на яке засвідчується відповідні підтверджувальні документи);

— соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан);

— вік клієнта;

— інтенсивність користування банківськими кредитами (га­рантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і про­центів (комісії) за ними, а також користування іншими бан­ківськими послугами тощо;

— ділова репутація; — інша інформація.

Крім аналізу фінансового стану позичальника, прибутковості його роботи, аналізу використання основного та оборотного капі­талу аналіз кредитоспро-можності включає також:

— аналіз юридичного статусу підприємства: форма власності, установчі до-кументи, статут, склад засновників, дата реєстрації, розмір статутного фонду, дозволені види діяльності, можливості трансферного ціноутворення, повноважен-ня керівників, наявні ак­ції, дочірні структури, минулі та поточні судові розгляди.

— банківська історія клієнта, включаючи аналіз думок об­слуговуючих клієнта співробітників, рух по рахунках, попередня кредитна історія, виконання зобов'язань, минулі судові розгляд штрафні санкції тощо.

— якість менеджменту: професійний профіль керівників, їхній вік і стаж ро-боти, досвід роботи на керівних (адміністративних) посадах, чи зазнавали вони банкрутства в минулому?

— конкурентні переваги підприємства, у т. ч. наявність патентів, торгових марок, імідж клієнта, репутація серед клієнтури (гудвіл).

Під час проведення аналізу кредитоспроможності беруться до уваги всі елементи, що відносяться до позичальника, і враховуються всі можливі джерела виникнення кредитного ризику.

Аналіз кредитоспроможності провадиться банком до рішення питання про можливість та умови кредитування і передує аналізу проекту або операції, запропонованої клієнтом для фінансування.

Для поглибленого аналізу і встановлення реального фінансового положен-ня позичальника можуть бути використані крім раніше визначених матеріалів додаткові фінансові документи: первинні документи бухгалтерської звітності, довідки про товарну продукцію, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості, довідка про рух товарів по бартеру, плановані показники діяльності підприємства та інші.

При вивченні кредитоспроможності підприємства важливе значення надаєть-ся аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балан-су, і динаміку цих показників. Це важливі джерела інформації і прогнозів щодо стану справ: підприємства й ризику, пов'язаного з видачею йому кредиту. Крім того, використання фінансових коефіцієнтів дає можливість швидко скласти уявлення про фінансовий стан позичальника.

На підставі аналізу коефіцієнтів у банку розробляється і застосовується методика експрес-аналізу фінансового стану підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів не повинен робитися формально, рекомендується також аналізувати такі елементи фінансових документів, як:

— величина та структура активів і пасивів, що визначаються за допомогою вертикального аналізу балансового звіту, тобто порівнюючи різні розділи активів і пасивів із сумарними активами і пасивами;

— джерела фінансових активів шляхом проведення горизонтального аналі-зу балансу.

Коефіцієнти можуть стати корисним інструментом при форимуванні думки про фінансовий стан підприємства. Цінність кожного взятого окремо коефіцієнта сумнівна, їх необхідно розгля­дати разом. Службовець банку зобов'язаний завжди застосову­вати кілька коефіцієнтів для виявлення причин і тенденцій. Кое­фіцієнти самі по собі не дають можливості зробити безпомилкові висновки. Дуже важливо, щоб службовець банку був компетент­ним і розумів принципи розрахунку цих по-казників. Крім того, до використання фінансових коефіцієнтів потрібно підходити з особливою обережністю, тому що вони не завжди об'єктивно відбивають реаль-ну ситуацію у зв'язку з інфляцією й іншими особ­ливостями перехідного періоду української економіки. У деяких випадках доцільне проведення фінансових розрахунків у ВКВ, що забезпечить порівнянність даних за різні періоди. Незва-жаю­чи на наявність одного чи кількох несприятливих показників (коефіцієнтів), співробітник кредитного підрозділу може рекомен­дувати надати фінансування, але йому необхідно підготувати переконливі пояснення бізнесів-факторів, що лежать в основі не­сприятливих фінансових коефіцієнтів.

Для зниження кредитного ризику провадиться також аналіз проекту,що кре-дитується. Проект (угода), запропоновані позичальником, повинні бути проаналі-зовані ним самим. Але, такі елементи повинні бути проаналізовані в тісному зв'язку з оцінкою кредитоспроможності позичальника:

— співвідношення між розміром пропонованого до фінансу­вання нового проекту і власним капіталом позичальника, а саме: співвідношення «власний капітал/борг» після передбачуваного фінансування;

— коефіцієнт обслуговування боргу проекту, включаючи не­погашену забор-гованість діючого підприємства і його передбачу­ваний прибуток;

— взаємозв'язок нового пропонованого проекту з поточною діяльністю позичальника: чи вносить цей проект синергію в дію­че підприємство; чи підсилює його конкурентні переваги; чи роз­ширює або зміцнює поточну діяльність підприє-мства; чи змінить проект наявну основну стратегію підприємства; чи представляє він диверсифікованість порівняно з існуючими видами діяльності.