Сторінка
10

Банківська система зарубіжних країн

Рада виконує контролюючу і регулюючу функцію по відношенню до банків - членам ФРС до банківських холдингових компаній банківським об'єднанням міжнародним банківським утворенням в США по відношенню до зарубіжної діяльності банків членів ФРС і до діяльності філіалів іноземних банків в США Рада встановлює межі використання кредитів для покупки і продажу цінних паперів.

Рада виконує основні Федеральні закони, регулюючі діяльність по кредитуванню споживача (Закон про приватне кредитування, Закон про рівні кредитні можливості, Закон про відкриту інформацію по житлових іпотеках

Рада надає Конгресу щорічну доповідь про його операції і двічі в рік - доповіді про стан економіки і дії Системи по зростанню грошової маси і кредитів Щомісячний Бюлетень ФРС публікує статистичні дані і іншу інформацію про діяльність системи. Матеріали, що відносяться до регулюючих функцій Ради, представлені в іншому друкарському органі - Регулююча діяльність ФРС. Рада оплачує витрати на виконання своїх обов'язків не з фондів, що виділяються Конгресом, а з сум обкладень на Федеральні резервні банки. Щороку суспільна аудиторська фірма ревізує фінансові звіти Ради. Дані звіту також підлягають ревізії із сторони Головного бухгалтерського - контрольного управління.

Комітет з операцій на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку є головним інструментом, використовуваним ФРС здійсненні національної кредитно-грошової політики. Комітет з операцій несе відповідальність за операції, що проводяться ФРС. Операції з цінними паперами уряду і федеральних відомств, збільшують або скорочують резервні фонди депозитних установ. Комітет також дає дозвіл на операції і керує ними на зарубіжних ринках іноземних валют.

У комітет входять 7 членів Ради керівників і президенти 5 резервних банків, один з яких є президентом Федерального резервного банку Нью-Йорка. Президенти інших банків працюють в комітеті протягом одного року на умовах ротації. Комітет обирає своїм головою голови Ради керівників, а віце-головою президента ФРБ Нью-Йорка.

Федеральні резервні банки.

Інший важлива складник американської банківської системи - це дванадцять федеральних резервних банків, які є:

а) центральними банками;

б) квазісуспільними банками;

в) банками банкірів.

Таким чином в США дванадцять центральних банків. Це відображає географічні масштаби, економічну різноманітність і наявність великого числа комерційних банків в цій країні. Через центральні банки здійснюються основні політичні директиви Ради керівників. Найважливіший з них - Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка.

Кожен резервний банк має свою власну Раду, що складається з 9 директорів із сторони, що не є службовцями даного банку. Згідно із законом 3 директори класу А, що представляють банки-члени ФРС, і 3 директори класу Б, що представляють громадськість, обираються в кожному районі банками-членами ФРС. Рада керівників призначає трьох директорів класу З, які теж представляють громадськість.

ФРБ одержують прибуток в основному з відсотків відповідних довше внесків Системи в цінні папери і, у меншій мірі, з доходів від відсотків на валюту, що є у Системи, а також від відсотків по позиках депозитним установам і про валютний контроль.

Дванадцять федеральних резервних банків є квазісуспільними. Вони відображають симбіоз приватної власності і суспільного контролю. Їх власник - комерційні банки відповідного округу. Для вступу до Федеральної резервної системи комерційні банки зобов'язані придбати частку участі в акціонерному капіталі федерального резервного банку свого району. Але принципи політики, що проводиться федеральними резервними банками, встановлюються державним органом - Радою керівників. Центральні банки американської капіталістичної економіки знаходяться в приватній власності, але управляються державою. Вони керуються не прагненням до прибутку, а слідують політиці, яка з погляду Ради керівників покращує стан економіки в цілому.

Федеральні резервні банки роблять для депозитних установі теж саме, що депозитні установи роблять для людей . Вони приймають внески банків і ощадних установі і надають їм позики. Таким чином федеральні резервні банки є "банками банкірів".

Крім того у федеральних резервних банків є функція, яку не виконують комерційні банки і ощадні установи: випуск готівки. Конгрес уповноважив їх пускати в звернення банкноти федерального резервного банку, які утворюють пропозицію паперових грошей в економіці.

Роль "робочих конячок" фінансової системи США грають близько 13 800 її комерційних банків. Приблизно 2/3 з них є банками штатів, тобто приватними банками, що діють відповідно до чартеру штату. Решта третини одержує чартери від федерального уряду, тобто є національними банками. До ухвалення DIDMCA ця відмінність була важливою, оскільки закон зобов'язував національні банки входити у федеральну резервну систему, тоді як банки штатів самі вирішували приєднуватися до неї чи ні.

Ощадні установи мають самостійні і окремі від Ради резервних банків, що управляють і федеральних, органи контролю. Але DIDMCA розширив кредитні повноваження ощадних установі (у частині видачі позик підприємствам і споживачам) і поставив ощадно-позичкові асоціації під контроль резервної системи.

Зараз на ощадні установи розповсюджуються резервні вимоги, дякуючи чому вони можуть одержувати позику Федеральної резервної системи.

2. Банківська система Франції.

Банк Франції був заснований в 1880 році за ініціативою Наполеона І і першочергово функціонував як приватне акціонерне товариство. Поступово він почавши виконувати функції центрального банку, у того числі емісійну, а в 1848 році перетворився в єдиний емісійний центр держави. Лише в 1936 році у відповідності з прийнятим законом Банк Франції перейшов до під контроль чину, в результаті чого виконавчі органи отримали повноваження назначати керівників основних підрозділів Банку. У 1945 році Банк був націоналізований. Його акціонерний капітал (50 млн. фр.) був викуплений на протязі 20 років за високим курсом акцій шляхом обміну їх на 3%-ві державні облігації. Статус державної встанови Банк Франції зберігає і у теперішній час. До 1993 долі він діяв на основі Статуту 1973 долі.

У 1993 році був прийнятий Закон про Статут Банку Франції. У відповідності з ним Банк Франції розробляє і проводити грошово-кредитну політику в цілях забезпечення стабільності цін і виконує свою місію в межах загальної економічної політики чину.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 


Інші реферати на тему «Гроші і кредит»: