Сторінка
1

Платіжний баланс, його зміст і роль у механізмі валютного регулювання

Платіжний баланс - це макроекономічна модель, яка характе­ризує зовнішньоекономічне становище держави та відображає економічні стосунки національної економіки з економіками держав світу. Таку модель складають з метою розробки та запровадження обґрунтованої зовнішньоекономічної та валютної політики країни, аналізування та прогнозування тенденцій розвитку товарного та фінансового ринків, одержання різноманітних порівняльних даних, оцінювання умов торгівлі. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародні фінансові установи, зокрема Міжнародний валютний фонд, приймають рішення про надання країні фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Платіжний баланс - це співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний пе­ріод (квартал, рік). Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде активним, а за перевищення платежів над надходженнями - пасивним. За активного сальдо платіжного ба­лансу збільшуються надходження іноземної валюти в країну, зрос­тають валютні резерви держави. Пасивне сальдо призводить до відтоку іноземної валюти з країни і зменшення валютних резервів.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю еконо­мічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зі світо­вим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки й зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний ба­ланс, точно відображуючи економічний стан країни, широко викорис­товується для прогнозування й макроекономічного регулювання.

Складання платіжного балансу, розробка методологічної та ме­тодичної бази для його аналізу та прогнозування, а також опрацю­вання економічних способів впливу держави на стан платіжного балансу покладено на Національний банк України.

За формою платіжний баланс є зведеним статистичним звітом за певний період, в якому відображено всі реальні економічні стосунки між резидентами й нерезидентами держави. Він свідчить про результати експортно-імпортних операцій з товарами, послу­гами і капіталом; трансфертних операцій; про стан валютних коштів; про факти зміни прав власності; про різні вимоги й зобов'язання; накопичення або витрату валютних резервів тощо.

Для складання платіжного балансу використовується широке коло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі засто­сування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформаційних технологій за такими основними напрямками:

- розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформа­ції з платіжного балансу;

- застосування системи контролю за вірогідністю даних стосовно зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного ві­дображення у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

- визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього боргу, удосконалення інформаційних потоків про міжнародні кредитні угоди;

- методичне обґрунтування й відповідне використання експертних оцінок і розрахунків, даних спеціальних обстежень для характеристики окремих позицій платіжного балансу;

- методологічне опрацювання питань проведення систематичного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стан­дартів Міжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних розробок.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - на кредит за однією статтею та на дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість економічних операцій за своєю суттю є обміном економічними цінностями. У разі, коли має місце безоплатне передавання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» - спе­ціально для обліку операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок має збігатись із сумою дебетових, а загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю. Але практично досягти такого балансу просто неможливо. Розбіжності між сумами кредитових та дебетових проводок називаються «чистими помилками та упущеннями» й відобра­жаються у відповідній балансуючій статті.

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характе­ром операцій платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій; рахунок капіталів та фінансових операцій; ре­зервні активи.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фі­нансових активів, збільшення зобов'язань; зі знаком «мінус» - імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшен­ня фінансових активів, зменшення зобов'язань.

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі стат­ті: баланс товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, поточні трансферти. Рахунок поточних операцій є важливою час­тиною платіжного балансу, оскільки він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та експорт, що суттєво може впливати на обмінний валютний курс. Крім того, цей розділ балансу забезпечує інформацію про те, що станеться з правом країни на іноземне майно у довгостроковому періоді.