Сторінка
5

Гренландія – історія і сучасність

Самоврядування

Прапор Гренландії

Колоніальний статус Гренландії було скасовано в 1953 році, коли вона стала інтегральною частиною Датського королівства і отримала представництво в фолькетингу — датському парламенті. Данія також розпочала програму поширення медичної допомоги та освіти серед гренландців. З метою полегшення цієї справи населення почало все більше концентруватися в міських центрах. Оскільки переважна більшість місцевих жителів були рибалками та мисливцями, які мали труднощі з пошуком роботи у місті, концентрація населення призвела до зростання безробіття та інших соціальних проблем, які Гренландія досі намагається подолати.

Коли пізніше Данія почала співробітництво в рамках майбутнього Європейського союзу, незгоди між колишніми метрополією та колонією ще більше зросли. Гренландці вважали, що європейський митний союз завадить їх торгівлі, яка велася переважно з неєвропейськими країнами — США та Канадою. Коли Данія, разом з Гренландією, увійшла до союзу (незважаючи на те, що на референдумі 70,3% гренландців висловились проти), багато хто з місцевих жителів почав відчувати, що представництва у Копенгагені недостатньо, і місцеві партії почали компанію за внутрішнє самоврядування. Автономія Гренландії була ратифікована фолькетингом в 1978 році і набрала чинності наступного року. 23 лютого 1982 року 53% гренландців проголосували за вихід зі складу Європейської Співдружності, який відбувся в 1985 році. На даний час (2006) Гренландія — єдина країна, яка здійснила такий вчинок.

Автономна Гренландія проголосила себе державою народу інуїтів. Датські географічні назви були змінені на місцеві. Осередок датського впливу на острові, Готхоб, став Нуком, столицею майже суверенної країни Клааліт Нунаат (а перекладі з гренландської «Наша Земля»), а в 1985 році був прийнятий гренландський прапор. Втім, рух за повну незалежність острова поки що залишається слабким.

Зовнішні зносини, які протягом тривалого часу були прерогативою Данії, зараз переважно знаходяться у віданні уряду автономії. Після виходу з Європейського союзу, гренландський уряд підписав з ним спеціальну угоду, а також вступив до низки менших регіональних організацій, встановив тісні відносини з Ісландією, Фарерськими островами, а також з ескімоським населенням Канади та Росії. Гренландія була також однією з держав-засновників Арктичної Ради в 1996 році. На порядку денному — перегляд положень датсько-американської угоди 1951 року з залученням до неї автономної Гренландії як рівноправної сторони. Гренландія вважає доцільним перетворити авіабазу Туле на міжнародну станцію спостереження і супутникового зв’язку під контролем Організації Об’єднаних Націй.

Завдяки прогресу новітніх технологій, особливо розвитку авіації, Гренландія за теперішнього часу стала значно доступнішою для зовнішнього світу. В 1982 році почалися трансляції місцевого телебачення.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.