Сторінка
1

Степи України

Україна – це степ,

степ – це Україна.

Що таке степ? Природна зона помірних широт. Безмежна рівнина, вкрита густою травою. Степ – тип рослинності, що об'єднує трав'яні угрупування, в складі яких переважають ксерофіти (посухостійкі рослини), такі як ковила, типчак, житняк, келерій, тонконіг, степова осока, метелиця, зубровка (чаполоч) і багато інших трав'яних рослин. Серед трав багато квіткових рослин, які прикрашають землю: польові айстри, волошки, будяки, буркун, алтей, гіацинти, сокирки, дзвіночки, астрагал, звіробій, материнка, шавлія, польові півники (тюльпани), деревій, білі і жовті ромашки та безліч інших. Із кущових рослин по балках і ярах – шипшина, терен, глід, жостір, барбарис, ліщина, калина, крушина.

В давні часи степ був основним багатством і джерелом існування для багатьох поколінь наших предків-слов'ян. Степ годував величезні табуни худоби. Люди жили в степу не лише із землеробства і тваринництва, а й з рибальства, полювання та бджільництва. В ріках було стільки риби, що під час нересту в невеликих ріках і рукавах Дніпра вона не вміщувалась у воді і витискувалась на берег. А дичини в степах було так багато, що дрохви і стрепети, стаєю злітаючи з землі, закривали сонце.

Скільки відбулось великих подій на тобі і за тебе, степе! Ти був колискою наших предків слов'ян. Ти став місцем вольниці непокірних сміливців. В низинах твоєї ріки Славути виникли перші козацькі січі, які відіграли велику роль у створенні нашої нації.

Твої багатства, степе, незмірні і незчислимі!

Ти не збіднів, старий, сивий степе, і в наш час. Не шепоче на тобі шокова трава – тирса. Шелестять золотаві хліба. Не бродять табуни диких коней тарпанів – замість них пасуться коні чистокровних порід. Не бігають сайгаки та джейрани – пасуться мільйонні отари тонкорунних овець-мериносів.

Весною ти, наш степе, у рожевім цвіту яблунь і персиків, у білім цвіту вишень, черешень, абрикос, груш і слив. Обплітають тебе сотень сортів виноградники – від найраніших до найпізніших у визріванні. Ти змінився, але не збіднів, наш сивий степе. Ти був, є і будеш найважливішим джерелом людського багатства. Хвала тобі, наш Степе! Це про тебе козацький нащадок Микола Гоголь у властивій йому літературній манері сказав: "Дідько вас бери, степи, які ви хороші!"

Твоїй безмежній широчіні немає ні кінця, ні краю. Десь в імлистій далечіні степ не кінчається, а переходить в небо. Сріблясто-сиві хвилі трав і яскраві квіти між ними в далечині зливаються в одне суцільне сиво-блакитне полотно, що сходиться з небом. То на нерівній, а особливо в гірській, місцевості горизонт підходить близько до тебе, і небо різко відокремлюється від землі. В степу немає тієї межі.

В степу земна поверхня така рівна, а горизонт так далеко, що різність фарб зникає – і колір неба, і далечінь горизонту одинакові. Будеш йти та йти, а степовій рівнині, здається, ніколи не буде ні кінця, ні краю. Бо вона поступово переходить в небо, зливаючись з ним.

Коли ж оглянешся близько навколо себе, не можеш відірвати очей від привабливої яскраво-барвної палітри степу. Сивими хвилями хитається ковила. І, мов бризки серед сиво-срібного, шовковистого її колосся, зринають і знов потопають мільйони квітів.

Трави і квіти такі різноманітні і різнобарвні, що їх не вбереш очима. Яскраво-червоними голівками гойдаються польові маки, рожевіють і біліють на високих стебельцях айстри, синіють волошки, біліють кашки і ромашки, виблискують золотистим відливом жовті, білі і рожеві безсмертники. Все це духмяне різнобарв'я і різновиддя зринає і потопає у хвилях трав. А в траві, на землі і в повітрі бринить, дзвенить, гуде і вирує життя. Бджоли, метелики, коники і безліч інших комах, всяк на свій мотив, славлять своє буття. Високо в повітрі переливається тисячоголосий спів пташок.

Не можна словесно передати все, що в степу бачиш, чуєш, вдихаєш. На земля і в повітрі стільки музичних звуків, що їх не здатен охопити наш слух. Аромати такі ніжні, терпкі, гострі – і такі різноманітні, як кольори рослин.

Багатий! Прекрасний! Чарівний наш Степ!

ВЕСНЯНИЙ СТЕП НАШОГО КРАЮ

Сонце з кожним днем підіймається все вище і вище. Із стріх падають великі краплини. Дзвінко дзюрчать невеликі струмочки по сніговій ковдрі. Сніг посірів, став крихким і розсипчастим. В місцях, де частіше пригріває сонечко, утворюються чорні плями проталин. Повітря насичене парою і якимось своєрідним запахом весни.

Ще декілька сонячних днів – і сніг залишиться лише на північних схилах бугрів, в балках та ярах. На узліссі та прогрітих сонцем схилах балок і бугрів з'являються перші квіти – проліски. З кожним днем теплішає. На деревах помітно набрякають бруньки, кора поступово набуває зеленуватого кольору. В степу з'являються перші квіти – цибулькові.

На чорних проталинах серед ледве помітної зелені трави манять зір світлоблакитні гіацинти, такі ніжні і легкі для зору. Їх листочки, пелюсточки, стебельця такі ніжні і тендітні, що, здається, ось-ось зламаються від найменшого подиху вітру. Зриваєш ці перші весняні квіти і в букетику з жовтими тюльпанами підносиш, щоб понюхати, але вони не пахнуть. Ще не досить тепла, щоб вони виділяли аромати. Ці квіти нагадують квіти тундри – яскраві, але без запаху.

Квітень .

Місяць повного пробудження весни. Місяць цвітіння. Вийдеш у степ і відчуваєш, як парує нагріта сонячними променями земля. В повітрі ледь-ледь вловимі перші запахи квітів і трав. Цвітуть сади, і від того цвіту все навколо біліє.

Серед зеленіючих трав можна знайти запашну шавлію і тмин, астрагал і лапчатку. З кожним днем з'являється все більше квітів. Поступово землю вкриває зелений килим.

Травень .

Місяць повного розквіту квітів і буйства трав. Все суціль вкривається зеленим килимом. Повітря бринить від веселого гудіння бджіл, що поспішають взяти з квіточок багатий нектар. Вони перелітають з квітки на квітку, з дерева на дерево, наповнюючи повітря легким, мелодійним дзижчанням.

Повітря напоєне терпким і міцним ароматом степових квітів і трав.

Серед зеленого килиму зринають і потопають яскраві польові ромашки і волошки, фіалки червоні та жовті дзвіночки, пухнасті кульбаби і шавлія, польові півники з різнокольоровими пелюстками. Яскраво-жовтим красивим букетом розцвів кущ барбарису, а поруч, немов білий від снігу стіжок сіна, цвіте глід. Розквітло все, і степ – безмежне різнобарвне море.

Червень .

Місяць дозрівання квітів і трав. Сонце підіймається все вище і вище, посилаючи на землю найбільше тепла. На початку цього місяця рослинність досягає своєї кульмінації.

В цей час цвіте тирса – шовкова трава. Її сиве пір'я, зливаючись докупи, утворює неосяжне, молочно-біле море, могутні хвилі якого коливаються від найменшого подиху вітру. Хвиля йде за хвилею. Так на морі після бурі хвилі викидають на запінені гребені вирвані з корінням водорості. І так серед білизни тирси то тут, то там зринають яскраві кольори маків, айстр, волошок, ромашок, деревію, фіалки, дзвіночків, півників, будяків, дроку, буркуну, алтею. Все це – червоне, біле, рожеве й блакитне, синє й жовте – переливається і коливається на сиво-блакитно-білих хвилях тирси, створюючи своєрідну і дивночарівну картину степу.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Географія фізична, геологія, геодезія»: