Сторінка
3

Орографія та розвиток пост-гляціальних процесів південно-західної Канади та східної Європи

Виконані раніше дослідження, також показали, що найпомітніші сліди у перебудові гідромережі залишає не присутність активного чи пасивного льодовика, а ерозійно-денудаційна діяльність талої води в період його танення, коли за короткий часу вивільняється велетенська кількість води та потенціальної енергії, що накопичувалася у формі льоду.

Іншим важливим чинником на пост-гляціальному етапі є перезволоженість гірських порід, наявність промерзлої товщі, яка розбита на окремі блоки ерозійними формами з попереднього етапу розвитку, та зони нульової температури, що знаходиться на певній глибині від поверхні. За таких обставин підвищення температури веде до втрати цілісності, і в відповідних умовах (існування латеральних напружень або поштовхів), стає причиною виникнення селів та зсувів. Цікавим виявилося те, що такі зсуви вздовж бортів річкових долин можуть утворювати своєрідні терасоподібні рівні, які досить часто, сприймаються як типові тераси. Такі явища були встановлені у системі річки Напівзери та у долинах приток Сіверського Донця – Осколу та Айдару.

Наявність перерахований вище явищ, що мали і мають місце у басейнах річок Європи суттєво відрізняє їх будову від будови гідромережі південно-західної Канади. Будова пост-гляціальних територій Європи є значно складнішою, але й більш цікавою для пізнання.