Сторінка
2

Селеві потоки завершальної стадії льодовикових періодів гірських країн Карпатсько-Балканського регіону

Аналіз цифрових висотних моделей дає підстави для припущення, що грандіозні селеві потоки кінця льодовикових епох є масовим явищем, притаманним багатьом регіонам. На цей час виконаний попередній аналіз також для південного схилу Карпат в межах лівобережжя пониззя Дунаю (рис. 8). Зображення цієї території говорить не тільки про існування окремих селевих потоків, але й про можливість суцільного спливання розмерзлого шару гірських порід зі схилу. Поздовжні профілю долин колишніх селевих потоків є ідентичними до двох попередніх регіонів (рис. 4).

У той же час, нахил поверхні між Карпатами та долиною Дунаю (рис.9) не дає підстав вважати її походження за алювіальне. Закономірне падіння поверхні вказує на поступовість надходження матеріалу зі схилів. Найбільш сприятливим періодом для цього є настання післяльодовикового потепління, коли насичені волого верстви кори вивітрювання в умовах відсутності дерну та рослинності і при наявності мерзлого шару на невеликій глибині стають здатними до сповзання. За свою фізичною суттю це явище є аналогічним солефлюкції, від якої воно відрізняється тільки значно більшим масштабом.

Раніше було показано, що навіть у сучасних умовах на східних схилах пагорбів та ерозійних форм передгір’я в межиріччі Прута та Дністра зсувові та опливні явища мають масовий характер. Висотне положення цих схилів вказує та те, що притік води йде підземним шляхом з гірської частини, де знаходиться зона живлення. У місцях розвантаження має місце оглеєність ґрунтів, заболоченість схилів та поширення болотно-лугових асоціацій рослин /3/.

Подібна будова долин відмічається на деяких річках південного схилу Татр (рис.10). Зокрема це стосується долин річок Шайо та Бодри. Поздовжній профіль долини річки Шайо вміщений на рис.5. Цей профіль відображає ту ж закономірність, що і решта профілів.

На завершення слід сказати, що окрім морфологічного співставлення долин Дністра та Прута, на прохання автора, Ю. Лоза виконав попередній аналіз археологічних матеріалів, які свідчать, що долина Дністра була безперервно заселена впродовж останніх 200 тис. років, а заселення долини Прута почалося приблизно 7,5 тис. років тому, що в цілому збігається з календарем, який вживався за часів Київської Руси. З цього можна зробити висновок, що селеві потоки мали місце наприкінці Валдайського зледеніння. Це не означає, що у попередні епохи в долині Прута не існувало поселень, вони просто були зметені селевими потоками. Ще раніше, з настанням потепління перешкодою для заселення були снігові лавини та потоки м’якого льоду. Умови для їх виникнення були оптимальними – мерзлі зарівнені фірном круті схили.

Механізм самих потоків потребує подальшого вивчення, оскільки, виходячи з вертикальної зональності, слід припускати, що потоки не могли бути одно часовим. Вони повинні були виникати по мірі підйому зони зледеніння та по мірі виникнення умов для руху насичених водою мас гірських порід.

1. 1. Бондарчук В. Г. Геологія України, Вид. АН УРСР, 1955. – 830 с.

2. 2. Олиферов А.Н. Селевые потоки в Крыму и Карпатах. Симферополь: Доля, 2007, - 176 с.

3. 3. Пазинич В.Г., Пазинич Н.В., Вічарик В.П. Геодинамічні та гідрогеохімічні аспекти впливу Карпат на ландшафтоутворюючі процеси Прикарпаття. Гідрол., гідрохім. і гідроекологія. Тези допов. 2-ї всеукр. конференції, 24-26 листопада 2003. Київ. с. 18-22.

4. 4. Пазинич В.Г. Постгляціальні умови південно-західної Канади та басейну Дніпра. Прилуки, Аспект-Поліграф, 2006. - 144с.

5. 5. Пазинич В.Г. Велетенські селеві потоки завершальної стадії льодовикових періодів гірських країн. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, Вип.13., 2007, с. 123-126.