Сторінка
4

Вплив антропогенного фактора на стік найбільших річок України

Найдовший ряд спостережень - на в/п Лисичанськ (52400 км2), де спостереження розпочато у 1892 р. Середня багаторічна витрата води за наявними даними по 1999 р. включно становить 104 м3/с (3,28 км3).

До 1958 р. стік Cіверського Дінця був близьким до природного - безповоротний забір становив 2-3 м3/с. З 1959 р., коли запрацював канал Cіверський Донець – Донбас, безповоротний забір почав стрімко зростати. Того року забір води у канал в середньому становив 3,68 м3/с. Далі він був таким: 1960 р. – 5,12, 1965 р. – 14,0, 1970 р. – 19,4, 1975 р. – 26,4, 1980 р. – 29,3, 1985 р. – 34,9, 1990 р. – 34,3, 1999 р. – 23,2 м3/с.

Зважаючи на дефіцит води у східному регіоні, вода з річки забирається у багатьох місцях. У межах Харківської області беруть початок два водоводи на Харків. Об’єктом, що забирає воду із Сіверського Дінця, є також Зміївська ТЕС. Поблизу м.Слов’янська вода забирається для технологічних потреб Слов’янської ТЕС. На прилеглій ділянці річки беруть початок кілька водоводів, призначених для промислового і комунального водопостачання (Другий Донецький та ін.). Велика кількість водозаборів (в тому числі для потреб зрошення) існує і нижче м.Лисичанська.

Наведені дані свідчать про те, що водозабір із річки є дуже значним. Водночас великим є і об’єм відведення води, яка була у користуванні. У Сіверський Донець та його притоки скидається значна кількість шахтних вод.

У 1999 р. безповоротний забір у басейні річки становив 1,12 км3, з них за рахунок впливу на річковий стік – 0,84 км3 (26,6 м3/с). Вище в/п Лисичанськ безповоротний забір становив 0,79 км3 (25,0 м3/с). У попередні роки він сягав 1,0-1,1 км3, або 30-35 м3/с.

Для всього періоду спостережень 1892-1999 рр. безповоротний забір води вище в/п Лисичанськ приблизно становить 10 м3/с.

Інший важливий чинник впливу на водність р.Сіверський Донець - заповнення ставів і водосховищ та додаткові втрати на випаровування. Найбільшими водосховищами в басейні річки є Печенізьке (площа – 86,2 км2, повний об’єм – 383 млн м3), Червонооскільське (F = 122,6 км2, W = 474 млн м3), Вуглегірське (F = 15,1 км2, W = 162 млн м3), Бєлгородське (Росія) (F = 23,3 км2, W = 76 млн м3).

В цілому в українській частині басейну річки створено 118 руслових і 23 наливних водосховища, повний об’єм яких відповідно становить 1,72 і 0,31 км3 (разом 2,03 км3). Окрім цього, налічується 1890 ставів загальним об’ємом 0,22 км3. Вище в/п Лисичанськ об’єм штучних водойм дорівнює 1,80 км3. З урахуванням штучних водойм на території Росії може бути отримано, що за період існування в/п Лисичанськ (з 1892 р.) в середньому на їх заповнення вилучалося 17,6 млн м3, або 0,56 м3/с.

Природні особливості басейну Сіверського Дінця зумолюють існування значних втрат на додаткове випаровування. За даними Держводгоспу України, у 1999 р. цей об’єм становив 108 млн м3 (в тому числі вище в/п Лисичанськ – 73 млн м3, або 2,31 м3/с). З урахуванням часу створення водойм (переважно 50-ті та 60-ті роки), можна прийняти, що в середньому додаткове випаровування за період з початку спостережень становить 0,8-1,0 м3/с. Отже, зарегулювання стоку сприяло зменшенню водності р.Сіверський Донець в середньому на 1,5 м3/с.

Беручи до уваги витрати, пов’язані з безповоротним забором, сумарний вплив господарського комплексу на стік річки становить 12 м3/с. Таким чином, середня багаторічна витрата води, яка б спостерігалася у природних умовах, на в/п Лисичанськ дорівнює 116 м3/с.

Висновки

Водність річок України залежить не тільки від природних чинників, але й від антропогенного впливу (безповоротний забір, зарегулювання тощо). Особливості створеного в країні господарського комплексу зумовлюють те, що найбільшим є вплив на Дніпро, дещо меншим – на Сіверський Донець. Серед великих річок практично незмінним залишився стік Дністра до в/п Заліщики. Під впливом безповоротного забору та втрат, пов’язаних із зарегулюванням, водність у гирлі Дніпра є меншою, ніж поблизу м.Києва. В останнє десятиліття антропогенний вплив на річки зменшився, що насамперед пов’язано з істотним зменшенням водоспоживання. При оцінці впливу водоспоживання має бути враховано, що лише частина води, що забирається з підземних джерел, пов’язана з річковим стоком.

Список літератури:

1. Вилейско-Минская водная система / В.Н.Плужников, Р.А.Станкевич, М.И.Малижонок., Д.Ф.Жуков. -Минск: Изд-во “Университетское”, 1987. -63 с. 2. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. -К.: Віпол, 2000. -376 с. 3. Водне господарство в Україні / За ред. А.В.Яцика, В.М.Хорєва. –К.: Генеза, 2000. -456 с. 4. Гопченко Е.Д., Лобода Н.С. О влиянии хозяйственной деятельности на годовой сток рек юга Украины // Тр. УкрНИГМИ. -1984. -Вып. 200. -С.76-83. 5. Корчоха Ю.М. Формирование составляющих водного баланса мелиорированных речных водосборов // Тр. V Всесоюзного гидрологичесского съезда. –Л.: Гидрометеоиздат, 1990. -Т.4. -С.588-595. 6. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. –К.: Вища школа, 1979. –100 с. 7. Паламарчук М.М. Сучасна структура водного фонду України // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. -2000. -Т.1. -C.189-195. 8. Ресурсы поверхностных вод СССР. Т.6. Украина и Молдавия. Вып. 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. М.С.Каганера. -Л.: Гидрометеоиздат, 1969. -884 с. 9. Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И.Стрельца. -К.: Урожай, 1987. -304 с. 10. Фоменко Я.А. Водные ресурсы основных речных бассейнов Украинской и Молдавской ССР // Тр. УкрНИГМИ. -1986. -Вып.215. -С.20-38. 11. Швець Г.І. Характеристики водності річок України. -К.: Наук. думка, 1964. -192 с. 12. Шерешевский А.И., Вишневский П.Ф. Норма и изменчивость годового стока рек Украины // Гидробиол. журн. -1997. -Т.33. -№ 3. -С.81-91.