Сторінка
1

Україна у складі СРСР: 1917 – 1991 роки

І.

Великій Жовтневій соціа­лістичній революції належить виз­начне місце в історії людства. Це - галерна подія XX сторіччя. Успіх революції що перервала капіта­лістичний шлях, визначався об'єктивною неминучістю розвит­ку Росії, яка відкинула західні варіанти розвитку і відкрила простір соціалістичному шляхові. Вона була більш закономірною, аніж всі попередні революції Європи, «Ленін виявився геніаль­ним стратегом і тактиком рево­люції. Як стратег він ніколи не ви­пускав з уваги кінцеве завдання революції - соціалізм, як тактик зумів забезпечити реалізацію цієї стратегії в незмірно складних політичних і економічних умовах», - писав канадський професор політології Олег Арин.

Днем перемоги Жовтневої революції стало 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917 р,, коли у Петрограді відбулося збройне повстання. У той же день Центральна Рада прийняла ІІІ-й Універсал, у якому не можна бачити лише те, що Україна про­голошувалася Народною Рес­публікою, - соціально-економічна програма Універсала була відповіддю української буржуазії на революцію.

Увечері того ж жовтневого дня відкрився ІІ-й Всеросійський з’їзд Рад, який проголосив вста­новлення Радянської влади, прийняв історичні декрети про мир, про землю і створив перший Ра­дянський уряд - Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. На з'їзді від України були 126 делегатів, котрі представляли 69 місцевих Рад. Більшість з них висловилась за перехід влади до рук Рад. Цей факт спростовує твердження українських націоналістів про те, ніби на ІІ Всеросійському з їзді Рад Україна не була представлена І що його рішення для неї не були обов'язковими.

Звістка про перемогу революційних сил у Петрограді швидко сягла України. Вона, вик­ликала величезний підйом широ­ких мас. Слідом за Петроградом робітники й солдати на чолі з більшовиками заявили про перехід всієї влади до Рад у Луганську, Макіївці, Горловці, Щербиновці, Дружківці, Крама­торську та Інших містах Донбасу, у ряді районів прифронтової пол­оси. Революційний героїзм у бо­ротьбі за владу Рад виявили тру­дящі Києва, Харкова, Катеринос­лава та інших міст.

11-12 (24-25) грудня 1917 р. у Харкові відбувся 1-й Всеукраїнський з’їзд Рад, який, виражаючи волю трудящих України, прийняв історичне рішення про створення вільної, суверенної Радянської держави. «Влада на території" Української республіки, - говорилось у пос­танові з їзду, - віднині належить виключно Радам робітничих, со­лдатських і селянських депута­тів . Україна оголошується Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депу­татів».

З'їзд оголосив Центральну Раду поза законом, а всі її пос­танови й розпорядження -недійсними, прийняв рішення про встановлення федеративно­го зв’язку Радянської України з Російською Радянською респуб­лікою. Український народ вперше в історії знайшов народну державність. Створення Україн­ської Радянської Республіки зустріло загальне схвалення в Радянській Росії, В. І. Леніна.

У практиці відносин між РРФСР і УСРР вперше був втілений у життя новий тип відносин між радянськими республіками - об єднання в соціалістичній федерації за при­нципами рівноправ’я націй, братської співдружності в інтере­сах спільної боротьби.

Після 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад співвідношення сил змінилося на користь революційних. 27 грудня 1917 р. робітники і солдати Катериносла­ва піднялись на збройне повстання й встановили Радянську владу. 14 січня 1918 р. вона була проголошена в Одесі, а 26 січня - у Києві, після визволення міста від гайдамаків.

30 січня 1918 .о. Радянський уряд України переїхав з Харкова до Києва. А у лютому Радянська влада запанувала майже на всій території України, центральна Рада зазнала військової й політичної поразки.

Співробітництво і взаємодопомога братських радянських республік допомогли відстояти у вогні громадянської війни заво­ювання Жовтня. Робітники, солда­ти, селяни підтримали більшовиків, котрі зуміли виграти громадянську війну, хоча білі армії в її ході спиралися на допомогу 14-тиіиоземних держав.

Переможне закінчення грома­дянської війни, розгром Іноземних інтервентів створили умови для переходу до мирного соціа­лістичного будівництва.

II.

Інтереси соціалістичного будівництва настійно вимагали об єднання всіх ресурсів радянсь­ких республік - і всі вони тісніше згуртовувались навколо РРФСР.

Радянська Україна була од­ним з Ініціаторів створення СРСР. Делегати VII Всеукраїнського з їзду Рад, який зібрався 10 груд­ня 1922 року в Харкові, отримав­ши телеграму 6. І. Леніна: «Вітаю Відкриття Всеукраїнського, з їзду Рад. Одним з важливих: питань, яке доведеться розглянути з'їзду, є питання про об'єднання республік», одностайно підтри­мали ленінську ідею створення СРСР.

30 грудня 1922 р. І Всесоюз­ний з'їзд Рад, що відбувся у Москві, прийняв Декларацію і Со­юзний договір про створення багатонаціональної держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік на принципах добро­вільності, повного рівноправ’я, суверенітету й співробітництва.

Створення СРСР стало одним з вирішальних факторів, які за­безпечували сприятливі умови для створення суспільства на соціалістичних засадах з метою прискореного соціально-економічного й культурного ро­звитку, зміцнення оборонного потенціалу країни в умовах капіталістичного оточення. Вели­чезні перспективи відкрилися пе­ред Україною. У результаті здійснення курсу на соціалістичну індустріалізацію, колективізацію сільського господарства і куль­турну революцію, зміцнення багатонаціональної держави на місці колишньої Російської Імперії була створена одна з наймогутніших держав світу. У1937р. СРСР посідав по промисловому виробництву перше місце в Європі І друге в світі після США. (Нагадаємо, що, в 1913 р. Росія за загальним обсягом промислового виробництва посідала 5-е місце в світі після США, Німеччини, Англії, Франції). На цей час глибокі зміни відбулися в економічному, культурному житті країни, соціально-класовій струк­турі радянського суспільства, економічною основою якого ста­ла суспільна власність на засоби виробництва. Утвердився соціа­лістичний спосіб виробництва. Однак справі будівництва соціалізму в СРСР багато шкоди завдало те,, що на рубежі 1928-1929 рр. Й. Сталін, його на­йближче оточення і ті, хто його підтримував, здійснили відхід від ленінської концепції і ленінських принципів будівництва соціа­лістичного суспільства. У країні утвердилась командно-адміні­стративна система з вольовими методами керівництва, відбулась деформація суспільства. Наслідки цього відомі, і це тема для окре­мої розмови.

Трудящі Української РСР за­вдяки допомозі інших союзних республік домоглись величезних успіхів у соціалістичному будівництві. Створювались нові Фабрики й заводи, виникали й розвивались нові галузі промис­ловості, здійснювався перевод народного господарства на нову технологічну основу. На кінець другої п'ятирічки на ""нових і повністю реконструйованих ста­рих підприємствах випускалося чотири п'ятих всієї промислової продукції.