Сторінка
2

Карантині шкідливі організми Лісостепу

У зоні часткового розповсюдження філоксери закладка нових виноградників допускається лише саджанцями районованих європейських сортів з підвищеною філоксеростійкістю, за умови отримання письмового дозволу карантинної інспекції. Забороняється вивезення із районів і господарств з широким або частковим поширенням хвороби у вільні господарства рослинного матеріалу. Боротьба з філоксерою ведеться хімічними методами, спрямованими на локалізацію вогнищ і на збереження кореневласних кущів винограду. Застосовують метод часткового внесення, тобто вносять фумигант у ґрунт кілька разів невеликими дозами, безпечними для рослин, у залежності від ґрунтово-кліматичних умов. Як правило, фумігація проводиться тричі на протязі двох років, одночасно з глибоким весняним та осіннім обробітком ґрунту. Її проводять при перших ознаках пригнічення окремих кущів і після трикратного внесення препарату повторюють через певні терміни, узгоджуючи оброблення з ґрунтово-кліматичними особливостями регіону. Починають знезараження при досягненні температури ґрунту на глибині 25 см плюс 12-13°С і закінчують із початком відкладання філоксерою яєць.

Для підліковування виноградників обмежено застосовують препарат гексахлорбутадієн. Для боротьби з листковою формою філоксери використовують актеллік, бєлофос, бензофосфат, ділор, золон, мітак, фозалон, метафос. Для ліквідації вогнища хвороби в основному застосовують механічне викорчовування ділянки. Перевезення і пересилка садивного матеріалу проводиться лише за наявності карантинного сертифіката, виданого Держінспекцією з карантину рослин, а продаж його через магазини та організації — за посвідченнями фітосанітарної служби.

Східна плодожерка — Grapholitha molesta Busch.

Систематика: Lepidoptera, Tortricidae. Рослини-господарі. Поліфаг, вражає плодові культури, особливо персики, сливи, абрикоси, яблуні, айву, вишні тощо. У лісостеповій зоні розповсюджена в Кіровоградській, Чернівецькій, Львівській та Одеській, зустрічається у Вінницькій, Тернопільській, Черкаській, Хмельницькій областях та в м. Києві на території загальною площею до 1628 га. Часто поширена біля великих міст, обласних та районних центрів.

Біологія. Гусениці останнього віку зимують у щільних коконах у тріщинах та інших шерехатих місцях дерева, під корою, що відстала, старими ранами на корі, в отворах гілочок, утворених в результаті обрізання, тріщинах у ґрунті під зараженими деревами, а також у сухих залишках плодів, стеблах стерні та смітті. Заляльковування відбувається рано навесні при встановленні середньодобових температур вище плюс 10°С. Тривалість стадії лялечки складає у середньому 16 днів навесні та 7 — влітку. Імаго першого покоління життєздатні 30–40 днів, наступних 11–17 днів. Метелики активні в сутінках та хмарну погоду. Плодючість комахи складає 280–400 яєць. У залежності від умов розвивається 2-6 поколінь плодожерки за рік.

Морфологічні особливості. Метелик має темно-сіро-коричневе забарвлення. Передні крила вкриті сіро-білими лусочками, які утворюють малопомітні хвилясті поперечні смуги, з яких чотири пари розміщені ближче до основи, а три — чітко видимі поблизу вершини крила. Задні крила сірувато-бурі з широкою торочкою. . Черевце самця загострене. Розмах крил — 12–14 мм. Самка більших розмірів ніж самець. Яйце шкідника овальне, сплюснуте, напівпрозоре з перламутровим відтінком; довжина 0,4–0,5 мм, ширина 0,15 мм. З часом воно стає рожевим, блиск зникає; за 15–48 годин до появи гусені просвічується її тільце з чорною голівкою. Гусінь першого віку молочно-біла чи рожевувата; 4–5-го віків — рожева, завдовжки 12 мм. Лялечка коричнева з двома рядами шипиків на черевних сегментах. Очі складні, чорні. Довжина 6–8 мм. Кокон овальний, сплющений завдовжки 10–13 мм; літній — менш міцний порівняно із зимовим.

Ознаки пошкоджень. Два-три прив’ялих і пригнічений верхівковий листки свідчать про зараженість молодих пагонів дерев гусінню. Нижче від місця пошкодження з’являються і швидко ростуть декілька бокових пагонів. При сильних і тривалих ураженнях дерево стає гіллястим. Як наслідок — у молодих пагонів персиків через швидке розростання верхівок викривляються стебла ; у мигдалю, персика та айви у пагонах утворюються тріщини. Проникаючи в плоди кісточкових порід, гусінь проробляє хід прямо до насіннєвої камери, а в плодах сім’ячкових — вигризає звивисті ходи між шкіркою.

Фітосанітарні заходи. Забороняється ввезення в Україну плодів, саджанців, живців, заселених східною плодожеркою; у випадку виявлення шкідника продукція негайно піддається знезараженню. Передбачено пункти і терміни ввезення, райони реалізації рослинної продукції у регіонах ймовірного заселення шкідником. Захист фруктових садів від східної плодожерки здійснюється на поєднанні агротехнічних, хімічних методів, нетрадиційних (феромони) методів із механічними (зрізання, прибирання і знищення гілок).

Найсприятливіші умови для застосування інсектицидів прогнозують з допомогою феромонних пасток, з’ясовуючи рівень чисельності популяції і встановлюючи періоди льоту. Феромони використовують з моменту льоту самців, а хімічні препарати — в період, який передує масовому відродженню гусені. З метою отримання інформації про чисельність та динаміку льоту східної плодожерки у саду, на початку цвітіння персиків вивішують пастки. Їх розміщують з нижнього краю крони дерева на західному боці. Кількість пасток визначають з урахуванням рельєфу місцевості та площі насаджень. На рівнинній місцевості розміщують одну пастку на 5 га, а на горбистостому рельєфі, а також на ділянках поблизу плодосховищ і місць зберігання тари — одну пастку на 1 га. У всіх випадках відстань між ними повинна бути не менше 50 м. Облік проводять кожні 5-7 днів з моменту вилову перших особин шкідника. Феромони замінюють кожні шість тижнів, клей на дні пастки — по мірі забруднення та висихання. Високоефективний захист урожаю забезпечує застосування в пастках феромону “Аценола” — 50 шт./га. Для регулярної хімічної обробки використовують препарати протиплодожерного комплексу в дозах і кратності, встановлених офіційним “Переліком .”. Як метод боротьби у персикових садів використовують спосіб порушення процесу спарювання. Технологія захисту насаджень від східної плодожерки повинна бути узгоджена з місцевою фітосанітарною службою.