Сторінка
1

Початок справи і управління малим бізнесом

Наша країна ще не має великого досвіду успішного підприємництва й особливо належної організації малого бізнесу, тому цілком виправданими будуть часті посилання на зарубіжні держави, які у цій сфері досягли певних результатів.

Зарубіжні вчені надають великого значення людському фактору, біографічним даним та іншим особистісним характеристикам при визначенні придатності індивідуума до підприємницької діяльності. Враховується, з якої сім'ї походить майбутній підприємець: хто були його батьки, чи багато уваги приділяли його вихованню.

Важливим фактором у поясненні підприємницької діяльності є вік. Найчастіше вказується 25—40 років як період, коли у людини найбільші шанси стати підприємцем. Спостереження останніх років свідчатьть, що ці межі значно ширші — 22—50 років. Звичайно, дехто може досягнути високих результатів і до 22 років, але це швидше виняток, ніж правило. У цьому віці особа ще не має достатньої освіти, досвіду та фінансових можливостей для створення свого підприємства. У той же час після 55 років зннижується енергія і здоров’я вже не те, тому не кожен зважиться розпочати новий бізнес у такому віці.

Як показує практика, для успішного ведення бізнесу важливо, щоб як мінімум один із партнерів до цього працював у тій сфері, в якій має діяти нове підприємство. Це дає змогу скоротити період входження у справу, бачити нові можливості й успішно їх реалізовувати.

Розпочинаючи бізнес, слід пам’ятати не тільки про його принадність (можливість реалізувати свої знання, здібності, впевненість у швидкому поліпшенні матеріального становища та ін.), але й про недоліки, труднощі: велика (практично не визначена) тривалість робочого дня, висока відповідальність за все, що відбувається у підприємстві, постійна заклопотаність багатьма спробами, у тому числі, щоб налагодити ефективні контакти з підлеглими, постачальниками, інвесторами, податківцями тощо. Значні труднощі в бізнесовій діяльності пов’язані з фінансовими проблемами, сезонною нестачею коштів, забезпеченням належної конкурентоспроможності продукції (послуг) і підприємництва в цілому. Зарубіжні спеціалісти з менеджменту стверджують, що бізнесом може успішно займатися лише та особа, яка, уважно ознайомившись з недоліками справи, заявляє: “Ніяких проблем, я справлюся з усім цим”.

Бізнесмену-початківцю потрібно добре знати і вміти використовувати сприятливі зовнішні умови. В Україні це, насамперед, вагомий біопотенціал, забезпеченість кваліфікованою робочою силою і низька вартість останньої, висока ємність внутрішнього ринку і країн близького зарубіжжя та ін. Але у полі зору бізнесмена мають бути й деякі несприятливі фактори, на які він у більшості випадків не може впливати, а змушений адаптуватися до них і які іноді ставлять під сумнів доцільність справи, ускладнюють завдання щодо визначення виду бізнесу, який слід розпочинати.

Імовірність вибору ефективного бізнесу можна значно підвищити, якщо дати чіткі відповіді на три запитання:

1. Що я хочу робити?

2. Що я можу робити?

3. Чи купуватимуть споживачі вироблювану продукцію за ціною, яка б давала прибуток?

Недооцінка, а особливо переоцінка своїх можливостей призводить до неправильного вибору виду бізнесу, а це прямий шлях до банкрутства.

Наступним кроком є вирішення питання, купувати бізнес чи починати з нуля. Купити існуючу фірму за помірну ціну часто буває вигідніше, оскільки це може мати чимало переваг. Підприємець може скоротити строк освоєння проекту й одержувати прибуток від підприємства, яке після незначної реконструкції починає давати продукцію (послуги). Крім того, бізнес може розпочинатися з меншими турботами, пов’язаними з плануванням, проектуванням, пошуком будівельників, постачальників та ін.

Проте купівля має не тільки переваги, але й недоліки. Суть їх полягає у тому, що буває важко знайти підприємство, яке б цілком відповідало планам бізнесмена, іноді дуже важко змінювати профіль підприємства, виправити його фінансове становище, виявити приховані недоліки, через які власник продає його.

При визначенні обґрунтованої ціни, за якою купується бізнес, потрібно враховувати активи, пасиви, прибутковий потенціал підприємства. Активи — це все, чим володіє підприємство: вартість нерухомості, обладнання, оборотних засобів та ін. Пасиви підприємства — це сукупність боргів і зобов'язань: довгострокові позички, короткострокові борги, заробітна плата працівників і суми, які підприємство заборгувало постачальникам. Нарешті, прибутковий потенціал підприємства (можливий прибуток від використання капіталу підприємця в цьому бізнесі) порівнюється з його можливою ціною, і остаточно вирішується питання про купівлю бізнесу.

У процесі підготовки до управління малим бізнесом розробляється бізнес-план. Бізнес-план — це документ, підготовлений власником бізнесу, в якому він деталізує природу бізнесу, товару та послуги, споживачів, конкурентів, методи виробництва і збуту, управління, фінансування та інші аспекти діяльності підприємства.

Для досконалої розробки бізнес-плану потрібно 200—400 годин, а іноді навіть більше, залежно від широти обсягу бізнесу, напруження конкуренції, кількості різних партнерів, залучених до справи, та інших факторів, що мають бути враховані.

Бізнес-план забезпечує кілька важливих моментів. З одного боку, він дає змогу підприємцю детальніше проаналізувати кожен аспект передбачуваної діяльності. Досвід показує, що коли це все викладено на папері, то можна конкретно все обрахувати. Інший позитивний момент — він допомагає розібратися й визначитися з фінансуванням, тому що жоден приватний інвестор не буде навіть розмовляти з підприємцем, якщо у того немає належно розробленого бізнес-плану. Важливим також є те, що бізнес-план забезпечує базу для визначення прогресу. Деякі експерти аргументують, що планування потрібне особливо для новостворених підприємств, але воно ще більш необхідне для великих корпорацій. І врешті-решт, бізнес-план часто допомагає власникам справи та підприємцям визначити відповідальність бізнесу перед іншими, що також дуже важливо для досягнення успіху.