Сторінка
1

Аудит ризику у бізнесі

Ризик у бізнесі представляє собою дії суб'єктів господа­рювання у неясній, невизначеній обстановці. Ризикувати можна лише у тих випадках, коли можливий успіх і коли позитивний результат ризику має закономірний характер.

Причинами ризику є невизначеність, випадковість і про­тидія, які є об'єктами аудиту при вивченні ризику.

Невизначеність — наслідок незнання, тобто неповноти, недостатності знання законів діяльності у галузі бізнесу, що не дає змоги ефективно вести господарство.

Випадковість — неможливість передбачити те, як відбу­ватиметься явище у подібних умовах.

Протидія — прояв невизначеності у забезпеченні під­приємця ресурсами, порушення договірних зобов'язань, не­досконалість державних регуляторів.

Аудит чітко розмежовує два типи ризику: виправданий і невиправданий. При оцінці ризиків у бізнесі необхідно на­самперед визначити, чи є ризик, що досліджується аудитом, виправданим або невиправданим.

За об'єктивними ознаками ризики класифікують на пов'язані з розміром компанії і на обумовлені галузевою належністю.

За суб'єктивними ознаками ризики поділяють на влас­тиві країні в цілому; пов'язані з акціонуванням і приватиза­цією підприємств; ризики неефективності внутрішнього конт­ролю; фінансові ризики; інвестиційні ризики; ризики не­ефективності системи бізнесової основи діяльності; ризики внутрішньогосподарських розрахунків; ризики неплатоспро­можності дебіторів; технологічні ризики.

Аудит ризику включає різні методичні процедури, по­в'язані з дослідженням ризику, які залежать від невпевне­ності, включаючи визначення, оцінку, контроль і управління ризиком. Інакше кажучи, аудит має висувати гіпотезу від­носно того, що може статися і що має статися. Це допомагає своєчасно вибрати оптимальний альтернативний варіант у всіх сферах бізнесу. Це допоможе йому стати найбільш ефек­тивним засобом прогнозування розвитку мікроекономічних

об'єктів, які є основою економіки.

Розподіливши систему на окремі елементи підсистеми, можна аналізувати невизначеність, пов'язану з кожним і:і них, а також вивчати ступінь залежності між ризиком і еле­ментами об'єкта, оцінювати сукупний вплив ризиків на об'єкт.

При класифікації ризиків за об'єктивними ознаками не­обхідно враховувати певні особливості середніх та великих

компаній, корпорацій.

До середніх компаній відносять територіальне відокрем­лені підприємства, частка основних засобів котрих незначна у валюті балансу і які не мають структурних підрозділів і

дочірніх підприємств.

До великих компаній відносять юридичних осіб, які об'єд­нують кілька структурних підрозділів, філій, дочірніх під­приємств з відокремленим майном кожній одиниці на відок­ремленому балансі на правах оперативного розпоряджання. Це здебільшого акціонованого типу підприємства. Система оподаткування у великих компаніях може бути централізова­ною, децентралізованою, частково централізованою залежно від прийнятої податкової та облікової політики.

Корпорація — це об'єднання юридичних осіб. Принцип корпорації — інвестиційне управління, суть якого полягає у володінні правами власності і стратегічним управлінням.

Ризики, властиві країні в цілому, можуть бути пов'язані :і погіршенням соціально-політичноі обстановки: зростання інфляції; проблема неплатежів; недодержання законності;

недосконалість законодавства.

Ризики, пов'язані з акціонуванням і приватизацією під­приємств, можуть мати місце у зв'язку з відсутністю вступ­ного балансу; викривленням даних, пов'язаних із формуван­ням статутного фонду; коли власний капітал не відповідає

засновницьким документам або капітал, повністю оплаче­ний, не збігається з інформацією, відображеною у головній книзі бухгалтерського обліку; неправильним і неповним ве­денням реєстру акціонерів; зміною форми власності.

Ризики неефективності внутрішнього контролю оцінюють­ся через вірогідність того, що клієнт, проводячи певну полі­тику контролю і здійснюючи нідповідні процедури, не виявляє суттєвих помилок у системі обліку господарської діяльності. Оцінка ризику неефективності внутрішнього контролю грун­тується на вивченні його структури і докладно розглядаєть­ся аудитом у всій системі менеджменту і маркетингу.

Фінансові ризики — це дії у неясній, невизначеній обста­новці, пов'язані з грошово-фінансовою сферою. Фінансові ризики можуть бути ускладнені багатоступінчастою струк­турою управління.

Інвестиційні ризики виникають внаслідок: неякісного техніко-економічного обгрунтування проектів; помилок у розрахунках бізнес-плану; зростання вартості проекту від інфляції; недодержання законодавства про екологію та ін.

Інвестиційний проект може бути оцінений набором варіан­тів одержання різних рівнів прибутку від його здійснення. Інвестиційний ризик обчислюється математичним методом стандартного відхилення.

Ризики неефективності системи обліку бізнесової діяль­ності оцінюються аудитом через вірогідність появи істот­них помилок при обліку операцій клієнтом, характеризують бізнес клієнта, основні типи господарських операцій і пра­вильність та своєчасність відображення їх у бухгалтерсько­му обліку. Вірогідність пояни помилок у обліку залежить від того, наскільки бухгалтери розуміють свою роль у біз­несі та облікову політику самої компанії.

Із концепцією ризику неефективності обліку тісно пов'яза­на концепція відносного ризику, що стосується умов, за яких збільшується або зменшується ефективність обліку. Для оцінки ризику неефективності обліку необхідно виявити, які види помилок або викривлень можуть виникнути у тій або іншій господарській ситуації та відображення їх на рахун­ках бухгалтерського обліку. Ці помилки можна звести до певної групи: записи господарських операцій, які насправді не відбувалися; господарські операції, які виконані, але не відображені на рахунках бухгалтерського обліку; здійснені і записані несанкціоновані господарські операції; неточна оцінка в обліку господарських операцій; неправильне відоб­раження господарських операцій у системі рахунків; облік господарських операцій немає завершеності і оцінки; госпо­дарські операції відображені у обліку не у тому періоді, н якому вони виконані.