Сторінка
9

Сутність та функції податків, їх види. Процес обчислення та сплати податків на ВАТ «Шахта імені М.И. Калініна» - ДПДХК «Донвугілля»

(додаток № (за 9 місяців 2000 року)).

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Встановлений Законом України “про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року.

Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.

Для юридичних осіб ставка збору 32% від фонду оплати праці на підприємстві.

Обчислюється наростаючим підсумком.

(додаток № (за 9 місяців 2000року)).

Збір на обов’язкове соціальне страхування.

Встановлений Законом України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26 червня 1997 року.

Платниками податку є як фізичні , так і юридичні особи.

Для юридичних осіб ставка збору 5,5% від фонду оплати праці на підприємстві. У складі загального нормативу 1,5% - збір на обов’язкове страхування на випадок безробіття.

Обчислюється наростаючим підсумком.

(додаток № (за 9 місяців 2000року)).

5. Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств

Прибуток, що залишається після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне,— в розпорядження його трудового колективу.

Права державних підприємств України у використанні чистого прибутку дещо обмежені. Міністерства й відомства встановлюють для них у централізованому порядку нормативи відрахувань від прибутку, що залишається у їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, розробку та освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівництво. Робиться це з метою підтримки певного рівня інвестиційної діяльності під державним контролем.

Зазначені дії держави вимушені, вони спрямовані на подолання суперечностей перехідного етапу розбудови ринкової| економіки. Те ж саме слід зауважити й про таку обмежуючу норму. В 1994 р. уряд України встановив, що в разі наявності у суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на загальнодержавній власності, довгострокової заборгованості (непогашених понад 60 днів боргів кредиторам), орган державної виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, визначає порядок використання ним прибутку (доходу) аж до повного погашення довгострокової заборгованості.

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається вїхньому розпорядженні, за напрямами використання (з урахуванням зазначеного застереження щодо державних підприємств) на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:

· фонд коштів на розвиток та вдосконалення виробництва;

· фонд коштів на соціальні потреби;

· фонд коштів для матеріального заохочення;

· резервний (страховий) фонд;

· фонд коштів на інші цілі.

Приймаючи рішення про розподіл чистого прибутку, підприємство мусить знайти оптимальне співвідношення у спря­муванні додаткових фінансових ресурсів на виробничо-технічний та соціальний розвиток, матеріальне заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та на інші цілі.

Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва, та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці й техніки безпеки. Це також затрати на проведення науково-дослідницьких і експериментально-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.

За рахунок цієї частини чистого прибутку підприємства сплачують заборгованість за довгостроковими банківськими кредитами на інвестиційні цілі, пов'язані з капітальним будівництвом, а також за процентами на ці кредити (слід підкреслити, що проценти за всі інші банківські кредити, крім прострочених, є елементом затрат на виробництво й обіг, тому з прибутку їх сплата не фінансується).

Однією з потреб виробництва, пов'язаних із його розширен­ням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладають­ся в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незаверше­ного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного фонду на приріст нормативу власних оборотних коштів.

Фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, викори­стовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства: