Сторінка
1

Валеріана лікарська

ValenanaofficinalisL.

Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим корене­вищем, густо вкритим численними бурувато-жовтнми коренями. Стеб­ло пряме, циліндричне, борознисте, всередині порожнє (дудчасте), заввишки 0,7—1,5 м, вгорі розгалужене. Листки непарнопірчасті, розсічені, супротивні, при корені — черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки дрібні, блідо-рожеві або блідо-фіолетові, пахучі, зібрані півзон­тиками на верхівках стебел і бічних гілок. Плід — дрібна довгасто-яйцевидна сім'янка.

Цвіте у червні-липні.

Росте на будь-яких грантах у різних районах, але переважно у вологих місцях, на лісових галявинах, у чагарниках, понад річка­ми, на болотяних луках, в ярах, на схилах гір і в горах, на суб­альпійських луках.

Райони поширення — всюди на території СРСР, крім Крайньої Півночі і районів пустелі Середньої Азії.

Основні райони збирання і заготівлі — Україна (Полісся Лісо­степ, Карпати), Молдавія, Кавказ, Воронезька і Ростовська об­ласті, Краснодарський край. Культивують її у багатьох областях СРСР.

Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями.

Запах валеріани гострий, своєрідний, ароматний. Смак пряний, гірко-солодкий.

Збирають кореневища разом з коренями восени (у вересні-жовтні), після цвітіння рослини, коли стебла побуріли і засохли, а підземна частина — товсті м'ясисті корені — містить найбільше лі­кувальних речовин.

На Кавказі валеріана відцвітає дуже рано і тому збирати її починають у липні.

Викопані кореневища разом з коренями старанно очищають від землі, мигать у воді (у кошиках), підв'ялюють 1—2 дні на повітрі, а потім сушать у затінку, в теплому приміщенні, на горищі, на печі або у сушарках при температурі 35° С (не вищій ніж 40° С). Свіже кореневище біле, майже без запаху, під час сушіння темніє, набу­ває темно-бурого забарвлення та характерного запаху.

Кореневище валеріани містить ефірну валеріанову олію (1—3%), дубильні речовини, смоли і алкалоїди (валсрнн і хатинін), крохмаль, цукор, кислоти (яблучну, мурашину, оцтову і валеріанову). Ефірна олія валеріани складається з борнеолу та валеріанової кислоти і діє па організм заспокійливо, зніжуючи збудливість центральної нервової системи.

Препарати валеріани часто призначають у поєднанні з бромом та іншими заспокійливими засобами. Експериментальне встановлено посилення гальмівних процесів у головному мозку при введенні з організм настоїв валеріани.

Застосовують: 1) як заспокійливе при безсонні і неврозах сер­цево-судинної системи — п'ють восьмигодинний настій 1 десертної ложки розтертого валеріанового кореня на 1 склянці теплої води по 2 столові ложки 3 рази на день (в аптеках продають готову спиртову настойку валеріани з конвалією і ефірну настойку вале­ріани, які треба пити по 20—ЗО крапель тричі на день); 2) при спазмах гладком'язовнх органів, частому головному болю п'ють З рази на день теплий «лікарський чай», приготовлений з суміші сухих подрібнених лікарських рослин: 6 столових ложок деревію звичайного кип'ятять 10 хв в 1 л води, в цей гарячий відвар додають 1 столову ложку гіркого полину, 2 столові ложки листків холодной м'яти, 1 столову ложку дрібно посіченого кореня валеріани і все кип'ятять 1/2 год; 3) іаблетки-драже з екстракту кореневищ валеріани приймають по 1—2 шт. З—4 рази на день Препарати валеріани не спричинюють ніяких ускладнень.

Конвалія звичайна

Convallaria majalis L.

Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину.

Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоні­ни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).

Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує його працездатність, збільшує діурез.

Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екст­расистолія, біль у ділянці серця, хронічний ендокардит, знач­не фізичне навантаження, нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей, використовується як се­чогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб.

Способи застосування. Внутрішньо—настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці або спиртову настой­ку— по 10—15 крапель на прийом 3 рази на день.

Для промивання очей застосовують настій (15 г квітів на 200 мл окропу).

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ

HYPERICUM PERFORATUM L.

Родина звіробійні

Багаторічна трав'яниста рослина 30 — 60 см заввишки, з прямим, голим, угорі гіллястим стеблом. Листки супротивні, сидячі, цілокраї, овальні або видовжені, з багатьма темними залозками. Квітки правильні, жовті, з 5-членною оцвітиною, зібрані в щитковидну волоть або нещільну китицю. Плід — багатонасінна коробочка. Цвіте у червні — серпні. Росте на лісових галявинах, узліссях, на луках, серед чагарників, на схилах, узбіч­чях доріг.

Важлива лікарська рослина. Збирають квітучі пагони. Препарати з них використовують у медицині як в'яжучий, антибактеріальний, протизапальний і тонізуючий засіб. Пагони збирають під час цвітіння, зрізаючи їхні верхівки 25 — 30 см заввишки ножем або серпом. Сушать на горищі, під наметом або в сушарці при температурі до 40 °С. Звіробій звичайний — добра медоносна та фарбувальна рослина. Потребує особливо бережного використання. Під час збирання звіробою не можна виривати рослини з коренями. Треба обов'язково залишати незайманою частину рослин для природного їх відтворення.