Сторінка
3

Детермінізм

У свою чергу, реальна можливість з'являється перед нами в двох іпостасях; в одних ситуаціях як можливість абстрактна, в інші — як конкретна. Абстрактної можливість з'являється перед нами тоді, коли для її реалізації на даній стадії всі необхідні для цього фактори ще не виявилися, але закономірно повинні знайти себе на наступній. Конкретна можливість зв'язана, таким чином, з повним набором факторів, необхідних для її перетворення в дійсність.

Останнім часом у зв'язку зі становленням синергетики як одного з загальнонаукових методів виділяють також можливості оборотні і необоротні. Оборотною можливістю називається така можливість, з перетворенням якої в дійсність первісна дійсність стає можливістю; необоротної — така, з перетворенням якої в дійсність первісна дійсність стає неможливою[2] . Як приклад оборотної можливості можна повернутися до процесу переходу з одного агрегатного стану в інше: щораз для речовини зберігається можливість повернення в первісний стан, тому що даний процес являє собою не розвиток, а просто зміни. Там же, де в наявності процес розвитку, ми маємо справу з необоротною можливістю: зі стадії "дорослості" ніяк не можна фізично повернутися на стадію "дитинства".

Будь-яку можливість, навіть формальну, випливає усе-таки відрізняти від неможливого — від того, що несумісно з законами природи, суспільства і мислення і тому нереалізованого. Усім нам зі шкільної лави відомий термін "перпетуум-мобіле" — вічний двигун. Скільки гарячих голів у різні століття бралися за його створення. Але "вічний двигун" неможливий, тому що сама його ідея суперечить найважливішому закону природи — закону збереження енергії.

Уже Гегель відкинув метафізичну концепцію, відповідно до якої наслідок завжди пасивний, не робить активного зворотного впливу на його причину, що породила. У дійсності ж причина і наслідок знаходяться в діалектичній взаємодії. Наслідок робить відома протидія й у такий спосіб з пасивної субстанції перетворюється в активну, починає виступати стосовно першопричини як причина. Якщо проходження струму є причиною нагрівання нитки, то у свою чергу нагрівання нитки змінює силу струму, тобто видозмінює причину.

2.3. Причина і наслідок у їхньому діалектичному взаємозв'язку

Практика переконує, що між причинами і наслідками існує різноманітна взаємозумовленість. Те саме наслідок може бути породжено багатьма причинами. Так, міграція сільського населення в міста породжується таким комплексом причин, як незадоволеність побутовим і культурним обслуговуванням, житловими умовами, змістом і умовами праці і т.д., цілий комплекс причин діє в процесі міграції, що зараз підсилюється, з міста в село (безробіття, неможливість прокормитися на чи пенсію низьку зарплату і т.д.). У свою чергу, та сама причина може викликати цілий комплекс наслідків. Перехід до інформаційно-комп'ютерного техніко-технологічного базису, наприклад, породжує необхідність у новому типі трудівника, якісно змінює умови реалізації господарської функції родини, забезпечує суспільство надійними засобами комунікації, уможливлює всесвітній інформаційний простір.

Як співвідносяться між собою причина і наслідок у часі? Існують три типи тимчасової спрямованості причинно-наслідкових зв'язків[3] :

1) детермінація минулим. Така детермінація власне кажучи є загальної, тому що відбиває об'єктивну закономірність, відповідно до якої причина в кінцевому рахунку завжди передує наслідку. Цю закономірність дуже тонко помітив Лейбніц, що дав наступне визначення причини: "Причина є те, що змушує яку-небудь річ почати існувати"[4] ;

2) детермінація сьогоденням. Пізнаючи природу, суспільство, власне мислення, ми незмінно виявляємо, що багато речей, будучи детермінованими минулим, знаходяться й у взаємодії, що детермінує, з речами, що співіснують одночасно з ними. Не випадкове представлення про одночасний зв'язок, що детермінує, ми зустрічаємо в різних областях знання - фізиці, хімії (при аналізі рівноважних процесів), у біології (при розгляді гомеостазису) і т.д. Детермінованість сьогоденням має пряме відношення і до тих парним категоріям діалектики, між якими існує причинно-наслідковий зв'язок. Як відомо, форма будь-якого явища є під впливом змісту, але це аж ніяк не означає, що зміст передує формі взагалі й у своїй первісній крапці може бути безформно;

3) детермінація майбутнім. Така детермінація, як підкреслюється в ряді досліджень, хоча і займає більш обмежене в порівнянні з розглянутими вище типами місце серед факторів, що детермінують, разом з тим відіграє помітну роль. До того ж треба враховувати усю відносність терміна "детермінація майбутнім": майбутні події ще відсутні, про їхню реальність можна говорити тільки в тім змісті, що вони з необхідністю є в наявності як тенденції в сьогоденні (і були в наявності в минулому). І все-таки роль цього виду детермінації дуже істотна. Звернемося до двох прикладів, зв'язаним із сюжетами, про які вже йшла мова,

Детермінація майбутнім лежить в основі пояснення відкритого академіком П.К. Анохін випереджального відображення дійсності живими організмами. Зміст такого випередження, як підкреслювалося в главі, присвяченої свідомості, у здатності живого реагувати не тільки на предмети, що зараз безпосередньо впливають на нього, але і на зміни, начебто б байдужні для нього в даний момент, але в дійсності виступаючого сигналами про ймовірні майбутні впливи. Причина тут як би діє з майбутнього.

Інший приклад зв'язаний із причинами переходу від рабовласництва до нової, феодальної, суспільно-економічної формації. Спроби пояснити цей перехід попередньої йому технічною революцією чи, принаймні, новим технічним рівнем виробництва виявилися невдалими. Положення проясняється тільки при обліку двох обставин. По-перше, продуктивні сили суспільства містять у собі не тільки техніку, але і людини, причому в якості головної продуктивної сили, і по-друге, у поняття "ступінь розвитку продуктивних сил" поряд з характером і рівнем, як ми бачили, входять також і потреби їхнього розвитку. Перехід до феодалізму став необхідністю, тому що раб як виробник матеріальних благ уже не відповідав потребам розвитку продуктивних сил. Таким чином, у даній історичній ситуації принципова зміна статусу працівника було найпершою передумовою якісної зміни технічного рівня виробництва, а не навпаки. Причина тут діяла з майбутнього.